Своє перше кохання Марія зустріла, коли навчалася в училищі на бухгалтера. В гуртожитку вона проводила майже весь час. Коли подруги їздили додому, вона залишалася на вихідні одна, в цьому маленькому містечку де навчалася, адже грошей на автобус навіть не мала.
Сім’я Марії була бідною і це засмучувало дівчину найбільше. Батьки з дому давали лише картоплю, буряк, моркву, цибулю та олію. Добре, що Марія отримувала стипендію, хоч вона була невеличкою, але й на ці гроші дівчина й жила. Собі купити не могла нічого, до батьків в село їздила раз в місяць, добре, що хоч в їдальні годували.
А на вихідні Марія ходила до однієї самотньої бабусі Соломії, в усьому їй допомагала, а та годувала її, давала яєць, молока, іноді якусь копійку на кусень хліба.
А вибору особливо у Марії не було, батько говорив, що більше нічого не дасть, крім неї у нього ще 5 дітей, їх годувати потрібно, тому нехай Марія йде на роботу. Але дівчина хотіла вчитися, тому звикла до такого життя, а в душі мріяла: ось вивчитися, знайде хорошу роботу, заробить гроші і її люди поважатимуть, ще й батькам своїм допоможе. А поки так.
Але старалася приїжджати в село і бігти до своєї рідної тітки, вона була ще молодою, незаміжньою, працювала в місті. Тітка Наталя дуже гарно одягалася, носила взуття на гарних підборах, купувала багато косметики. Вона шкодувала свою племінницю і з радістю ділилася речами з нею.
Марія одягала “обновки” і спішила на навчання, щоб побачити там його, свого коханого Сергія, можливо, хоч зараз він зверне на неї увагу.
Сергій був красенем з багатої сім’ї, його батьки купували худобу та свиней по селах, а потім продавали на базарі сало та м’ясо. Статки мали великі, тому їх син був завидним женихом, в такого не можна було не закохатися. Марія знала, що така біднячка, як вона нікого не цікавить, та серцю хіба накажеш?
Згодом Сергій звернув увагу на дівчину, адже вона була вродлива, скромна і мила. Почалися зустрічі, побачення з квітами та цукерками, Марія відчула себе принцесою, бо й у мріях не бачила таке своє життя. Зізнання в коханні і плани на спільне світле майбутнє.
Одного дня, в п’ятницю, коли студенти поїхали додому, Марія залишилася на вихідні в гуртожитку, за звичкою. В ці дні Сергій теж не поїхав додому. Це були найяскравіші дні в житті дівчини.
А через місяць Марія дізналася, що чекає дитину. Сергій змінився, коли почув таку новину, сказав відразу, що у нього інші плани, тому й чути про якусь там сім’ю не хоче, а якщо Марія буде наполягати, то пустить про неї недобру славу. Жінка зрозуміла, що відтепер ні вона, ні її дитина нікому не потрібні.
Марія розуміла, що навчання доведеться поки припинити, але вдома її ніхто не чекає. Нічого не залишилося дівчині, як поділитися своїми негараздами з бабусею Соломією, яка прийняла її, як рідну дитину, з якою Марія прожила ще багато щасливих років разом зі своєю донькою.
Бабуся Соломія давно все майно оформила на Марію, щоб потім не було проблем, Марія закінчила навчання, влаштувалася бухгалтером, веде аж 3 фірми, заробляє чималі гроші, навіть автомобіль собі купила. Тепер вона вільна та незалежна.
Цього року в училищі була зустріч випускників. Музику було чутно на все містечко. На високих підборах гарна молода жінка вела гарненьку дівчинку за ручку. Поряд зупинилося авто, з нього вийшов Сергій. Коли побачив Марію, не міг відвести погляд. Як магнітом тягнуло його до цих людей, але кроку ступити не міг.
Марія байдуже глянула на нього і звернула в сусідню вулицю, там вони святкували день народження її друга Івана.
Того вечора телефон її не замовкав, усі говорили, що Сергій її шукає скрізь. Та Марії було байдуже, адже того дня Іван покликав її заміж і вона добре знала, що лише тепер стане по-справжньому щасливою.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
