Ми з чоловіком одружилися в травні, і цього року ми планували святкувати 10-річчя нашого шлюбу. Сімейне життя у нас можна сказати склалося, я народила двох дітей, старшому 8 років, молодшому синові 4.
Мені 31 рік, і до десятиріччя спільного подружнього життя на мене чекав сюрприз – я дізналася правду про інше життя свого чоловіка. Я лише зараз зрозуміла, яка я була наївна. Я вірила своєму чоловікові, коли він затримувався на роботі, я завжди ставилася до цього з розумінням.
І ось в один день мені розповідають, що мій чоловік має іншу, і це ще не все – у них є піврічна дитина. Ворогові не побажаю таке пережити. Я живу з цим вже кілька тижнів.
Любі жінки і дівчата, не віддавайте всю себе стосункам з чоловіком, цінуйте свою душу, потурайте своїм бажанням, нам є кого любити, щиро і віддано – це наші діти і тоді не буде так боляче і прикро, що ви 10 років прожили зі зрадником. Історія у мене банальна, як і у всіх.
Я довго думала – мовчати чи сказати, що мені все відомо. Мама порадила мені мовчати, мовляв, так є хоч якийсь шанс зберегти сім’ю. Але надовго мене не вистачило і я першою почала розмову.
Як не дивно, але чоловік відразу в усьому зізнався, але запевнив мене, що це несерйозно. А потім ще мене запитав, що мені подарувати на річницю шлюбу.
Боляче те, що людина не кається і не намагається якось уберегти мене від цього бруду, але при цьому хоче зберегти сім’ю. Він розповів мені про те, як починалися їхні стосунки, як вона йому борщі готує. Я запитала, чи мій борщ йому не смачний, а він відповів – твій борщ смачний, але вже проївся.
Як жити далі, як заглушити душевний біль, як пробачити? Ми дали собі пів року щоб постаратися зберегти сім’ю, а з мого боку умова – припинити відносини з тією жінкою. Хоча сама розумію, що все значно серйозніше, адже там є дитина.
Весь цей час я не живу, а існую, сама думка, що мій чоловік мені зраджує, приводить мене в ступор. А вона жила собі спокійно і при цьому знала, що у нього є сім’я, і сміє стверджувати, що вона його «любить», а тому варить йому борщі.
Допоможіть і поясніть, невже буває така любов? У нього умова, щоб я не згадувала, не контролювала і мовчала. А як? Якщо при цьому я знаю, що він там буває, що дзвонить їй. Каже, що ходить до дитини і допомагає. Це хоч колись припиниться?
Чоловік каже, що залишається в родині, що любить. Як після такого можна йому довіряти? Він постійно звинувачує мене, що я стежу за ним, перевіряю, але це не правда. Якось Бог дає, що мій дзвінок або питання потрапляє в точку, і він від цього злиться.
От у мене питання – чи можна після такої зради зберегти сім’ю? Що мені робити в травні – святкувати 10-річчя шлюбу, зробивши вигляд, що нічого не сталося, чи подати на розлучення і стати вільною жінкою.
Фото ілюстративне – delfi.lt.
