У мене двоє синів, різниця між ними 8 років. Спочатку одружився старший. Ми переписали на сина квартиру, яку чоловік отримав від своєї матері у спадок, молоді почали жити на всьому готовому і вже підростають двоє онуків, їм 8 років та 6 років відповідно.
Потім ми з чоловіком купили ще одну квартиру в іпотеку: молодшому синові. Кредит давно ми сплатити, так що, коли 5 років тому сім’єю обзавівся і молодший син, ми його теж забезпечили житлом.
На обох синів ми написали дарчі, невісткам це не сподобалося, але я вважаю, що вони повинні бути і цьому раді: по чужих кутах не приходиться поневірятися.
Так вийшло, що квартири у синів в одному районі, і невістки швидко між собою потоваришували, хоча у них 8 років різниці. Вони із задоволенням ходять одна до одної в гості, зустрічаються часто, всі свята святкують разом.
У їхнє життя я з порадами не лізу, сини прописали своїх дружин в квартирах. У мене своїх справ вистачає, ми хоч і на пенсії із чоловіком, але вдома не сидимо, влітку у нас дача, взимку багато гуляємо, ходимо в гості до друзів.
Років три тому я почала отримувати подарунки до свят, але від двох сімей одразу. Подарунки вибирали невістки. Батькові ще щось подарують з інструментів, видно, що сини обирали самі, а вже мене невістки «тішать». І роблять це дуже ощадливо: один подарунок від двох.
Я розумію, якщо люди скидаються на гарний подарунок. Допустимо, моїй подрузі родичі на ювілей пральну машину хорошу подарували. Скинулися діти, свати, її сестра, давня подруга і піднесли. Справа в тому, що в мене не так.
Мені дарують або комплект рушників, або чайник зі свистком. Чайник у красивій коробці зі стрічками, адже у мене ювілей був! До Нового року крем для рук, набір склянок до 8 березня, і завжди від двох сімей. Дивлюся на синів, а вони, мабуть, навіть не помічають нічого, вони з букетами, від кожного.
Обережно я у синів почала вивідувати: може, проблеми з грошима? Немає проблем! А хто такий гарний халат вибирав, питаю? Сини відповіли, що дружини, а вони в ці справи не втручаються.
Мені від такого дуже прикро, ми з чоловіком намагаємося їм до кожного свята щось хороше подарувати. І синам, і невісткам, і онукам. Тому цього року подарунок на Новий рік я отримала заздалегідь: спочатку вона сама їхала погостювати до сестри, потім мали їхати діти відпочивати.
Від двох невісток в подарунок я отримала футляр для окулярів. І я вирішила, що відповім їм взаємністю, тому що я їхала, я теж подарунки заздалегідь купила. Точніше подарунок. Один. Для двох сімей.
– От, – дістала я коробку у святковій обгортці, – вам подарунок від нас із чоловіком. Один із двох. Вони стоять, чекають, коли другу коробку винесу, а я не виношу, кажу, щоб розпаковували.
Подарувала невісткам я каструлю. Одну. На дві сім’ї. На німе запитання синів та невісток я відповіла, що так, одна, але можна по черзі готувати.
Невістки образилися, візит звернули, оголосивши чоловікам, що чекають на них унизу. А синам я пояснила, що й чому.
Молодший почервонів, вибачився, сказав, що навіть уваги не звертав на те, що дружина дарує, а старший підтримав дружину: ми дарували від щирого серця, а ти вирішила спектакль грати, мовляв, можеш більше нічого не дарувати, ніж так. Я й відповіла, що нічого дарувати і не буду. Життя подарувало, квартиру подарувало, вистачить напевно.
Молодший син дзвонив, невістка теж зателефонувала, вибачилася, а старший із дружиною мовчать. Та й я зробила висновки, подивлюся, що як далі буде.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
