Мені 32 роки, нещодавно я одружився і вже думаю про розлучення. Дружина вважає, що я неправий, а я так не думаю. Просто треба було все обговорити наперед, щоб тепер сюрпризів не було.
З нами живе її син від першого шлюбу, а ми так не домовлялися. Розумію, що всі мене одразу кинуться засуджувати, але річ у тому, що на початку стосунків дружина сказала, що її син житиме у її батьків. Хлопчик тоді ще ходив до дитячого садка. Я погодився, що забиратимемо його зрідка, і планував мати своїх дітей.
Цього року він пішов у перший клас, тож дружина забрала його до нас. Теща та дружина вирішили, що він має рости в сім’ї. Але мене ніхто навіть не запитав. Так, я живу у квартирі дружини, раніше жив із батьками, одружений не був. Але я не розумію, чому я повинен займатися чужою для мене дитиною? Він має рідного батька, хай і забирає його до себе.
Дружина багато часу приділяє йому, а на виконання домашнього завдання йде майже весь її вільний час. Ще й на курси англійської його записала! Коли він затримується на роботі, просить мене забрати його звідти. Мені здається, дружина так спеціально робить, щоб зблизити нас, але я розумію, що ніколи не зможу його полюбити як сина. І ось учора дружина сказала, що не хоче поки що спільних дітей, бо я показав себе не дуже гарним батьком.
Але це не так, я впевнений, що для рідних дітей я стану найкращим батьком. Я завжди мріяв мати два сина. Уявляв, як буду водити їх на футбол, а потім вони зі мною на риболовлю їздитимуть. Впевнений, що я справлюся з обов’язками батька.
Мені шкода, що я стільки часу витратив на цю жінку, сподіваючись створити з нею щасливу сім’ю, незважаючи на те, що вона розлучена. За цей час міг би вже одружитися з іншою дівчиною та мати дітей.
Але я маю почуття до дружини і не хочу розлучення. Що робити, я не знаю. Я був не готовий до такого.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
