Вже стільки багато часу минуло, а у мене так важко на душі, і навіть не знаю, як поставитися до цієї ситуації, яка зараз склалася в мене. З моїм чоловіком Миколою ми познайомилися більше року тому, відразу після його розлучення. Нас познайомили, можна сказати, спеціально – звели, щоб ми змогли створити свою пару, простіше кажучи – сім’ю.
Спочатку ми були просто звичайними друзями, поки щиро не закохалися, адже це були осо. Я знала, що Микола вже був одружений, у нього двоє синів, зараз їм 7 і 4 роки, тому якось особливо ніяких планів не мала.
А вся справа в тому, що минулий Новий рік Микола пішов відзначати зі своєю сім’єю. Ми хоч і почали тоді зустрічатися, але поки так, без серйозних планів на майбутнє. Мені було, тоді якось байдуже, тим більше я планувала зустріч свята з подругами в однієї знайомою, ми ще передодні домовилися про це, що святкуватимемо разом.
А він мені говорив: «Не подумай з цього приводу, нічого особистого, просто до твоєї подруги йти я не хочу, а там у мене сини та мої батьки – вони до них теж приходять відзначати Новий рік. А з колишньою дружиною у мене вже давно ніяких стосунків немає, тому не хвилюйся зовсім, все добре буде!»
Так, я знаю, причина їх розлучення була банальна: не зійшлися характерами. Я запитала тоді в Миколи: «Ви прожили більше 8 років в шлюбі, як можна було не помітити, що у вас такі зовсім характери різні? Ще й двох дітей маєте спільних!»
Микола пояснив, що на початку кар’єри він був майже весь час в роз’їздах, тому що треба було годувати сім’ю, вести бізнес. А коли вже осів у будинку, його молодшому синові трохи більше року було, зрозумів, що з дружиною вони зовсім різні люди, мають зовсім різні інтереси, важко жити пліч-о-пліч кожен день: і їй і йому. Нарізно набагато легше, та й любові вже, начебто, немає. Пожили вони удвох ще трохи і розлучилися цивілізовано, залишившись хорошими друзями. Таке життя, я розумію, що й таке в житті буває.
Спочатку мені це зовсім не дуже подобалося. Та й хто я на той час Миколі була? Ми одружилися тільки в кінці лютого минулого року, навіть якось спонтанно це було.
Розписалися, стали жити у мене разом. Хоч моя квартирка невелика, але ми плануємо купити більшу, а свою квартиру він тій родині віддав. Іноді Микола бере на прогулянку хлопчиків, або до нас додому призводить – мені це теж не набридало. Тим більше, вони до мене добре ставляться. Ласкаві та виховані, вони мені подобаються.
Але потім протягом року мені все це зовсім перестало подобатися те, що не стосувалося дітей, зрозуміло. То він дзвонить при мені своїй колишній дружині порадитися про щось або просто запитати як справи. То він забігає до них на обід, якщо я не встигла приготувати щось поїсти. То йому треба кудись їх відвезти, і він може з’явитися пізно додому.
Звичайно, мені вже це зовсім перестало подобатися, думаю кожна людина тут зрозуміє мене. Тим більше я ту дружину пару раз бачила – так, гарненька така вона, модно одягнена і доглянута. На мене так подивилася, трохи зверхньо – мовляв, я їй не суперниця, не заважаю їй зовсім.
Я стала постійно говорити своєму чоловікові, що мені це неприємно, але так – спокійно йому про це казала. Кажу: «З дітьми зустрічайся, але врахуй: твоя дружина – це я: зі мною радься в усьому, а поїсти, в разі чого, ти і в кафе можеш, не обов’язково йти до колишньої дружини, це неправильно зовсім».
Микола мені відразу: «Та як ти можеш таке говорити? Вона просто хороша людина, як друг мені!»
Але мені байдуже, що вона хороша людина, і ніякий вона йому не друг, а колишня дружина, з якою він жив, я такої дружби зовсім не розумію. Я йому це сказала, тільки в м’якій формі. Ну ми якось швидко і помирилися.
Але остання новина стала справжньою несподіванкою для мене.
Цього року Микола каже мені: «Дорога, ти що на Новий рік плануєш цього разу? Сходи з дівчатами кудись відсвяткувати, відпочинь, як слід. А я піду до дітей зустрічати свято. Там у нас все ж щорічна традиція – іграшки під ялинкою, подарунки дітям, та й мої батьки завжди тільки туди приїжджають. Кохана, зрозумій, це не обговорюється! Ти що, сердишся? Але ж це все заради дітей».
Я засмутилася. Що заважає приїхати до своїх дітей 1-го січня? А батьків до нас запросити в новорічну ніч, вони були у нас на весіллі і добре до мене ставляться. Чого заради до колишньої дружини йти туди? Звичайно, ми в цей раз посперечалися, бо вже такого я точно не розумію.
Чоловік все ж на цей Новий рік поїхав до своїх дітей. Але мені не хотілося зустрічатися з подругами, не було настрою для свята, я залишилася вдома сама.
Микола прийшов вранці, приніс мені квіти і подарунки, просив зрозуміти його. Але після того у мені щось змінилося. Я не знаю, чи варто жити з таким чоловіком? я думаю, що людина, яка цінує і поважає мене, ніколи так не вчинить.
Фото ілюстративне.
