fbpx
Життєві історії
Цього року на Різдво я запросила до себе додому і свою маму, і маму чоловіка. Все було добре, я накрила гарний стіл, і тут свекруха почала говорити про житло. Вона сказала, що це все неправильно – мовляв, моя мама живе в хоромах одна, а ми тулимося в маленькій квартирі. А зранку 8 січня вона подзвонила мені і запитала, коли ми готові будемо обмінятися з нею квартирами. Я була ошелешена тим, наскільки мама перейнялася словами свекрухи і відразу її заспокоїла, що нікуди ми не збираємося переїжджати

До того, як я вийшла заміж, мої батьки купили однокімнатну квартиру з тим наміром, коли я виросту, щоб я могла жити окремо. І ось коли я вийшла заміж, то мої батьки нам подарували цю квартиру, щоб ми з чоловіком могли починати життя самостійно. Я була їм дуже вдячна за це, адже мати власне житло, нехай і маленьке – мрія кожної молодої сім’ї.

А ось батьки чоловіка нічого нам не дарували, і ніяк не допомагали, взагалі рідко з’являлися в нашому житті. Коли не стало мого тата, то мама залишилася жити одна в двокімнатній квартирі, в якій прожила все своє життя.

Цього року на Різдво я запросила до себе додому і свою маму, і маму чоловіка. Все було добре, я накрила гарний стіл, і тут свекруха почала говорити про житло. Вона сказала, що це все неправильно – мовляв, моя мама живе в хоромах одна, а ми тулимося в маленькій квартирі. Тому вона вважає, що нам треба помінятися – ми маємо переїхати в мамину двійку, а мама – в нашу однокімнатну.

Але я так не вважаю, мої батьки і так нам подарували нехай однокімнатну, але власну квартиру. Багато молодих сімей про це мріють. Нам би прийшлося кілька років збирати гроші, у всьому собі відмовляючи, а так вона нам дісталася задарма. Тому цілком справедливо буде, якщо мама залишиться в своїй двокімнатній квартирі, в якій у неї є теплі спогади про батька, до якої вона звикла.

За столом мама промовчала, а зранку 8 січня вона подзвонила мені і запитала, коли ми готові будемо обмінятися з нею квартирами. Я була ошелешена тим, наскільки мама перейнялася словами свекрухи і відразу її заспокоїла, що нікуди ми не збираємося переїжджати.

А потім я набрала свекруху і сказала їй, що моя мама вже свій вклад зробила. Якщо свекруха хоче, щоб ми з її сином жили в більшій квартирі, ми свою продамо, а вони нехай додадуть нам грошей, так як це колись зробила моя мама, і тоді можна буде купити двокімнатну.

Треба сказати, що моя свекруха не бідна людина, вони з свекром і молодшою сестрою чоловіка живуть у великому особняку за містом. Коли її син одружувався, вони йому практично нічого не дали – відпустили, що називається, в чому був. У свекрухи завжди немає грошей, щоб допомагати своєму синові, всю свою допомогу вона направляє доньці. Вона хоче щоб все йому дісталося просто так.

– Я ж вам сина віддала, – каже мені свекруха. – Якби не він, не факт, що хтось взагалі б з тобою одружився.

Ці слова свекрухи мене обурили ще більше, ніж її пропозиція, щоб ми з мамою обмінялися квартирами. От що вона за людина така – якщо не допомагаєш, то хоча б не заважай.

Фото ілюстративне – teamo.

You cannot copy content of this page
facebook