У мого чоловіка є рідна старша сестра. Між ними різниця в цілих 10 років. Ми живемо у Київській області в невеличкому селищі. А сестра Данила, Уляна, живе з сім’єю в Одеській області.
Якось так склалося життя, що ми бачимося досить рідко, між нами не має прямо таких тісних родинних відносин. В нашому селищі живуть батьки Данила, тому Уляна з сім’єю приїжджала завжди до нас.
Ми знали, що вони купили там в себе непогану земельну ділянку, будують великий будинок, набралися, правда, кредитів, виплачують чималі борги, а декілька років тому назад продали квартиру і невеличку дачу, тобто гроші в них є.
Є в них в кожного по шикарній дорогій машині, двоє дітей навчаються у приватній школі, а в чоловіка дуже хороший свій бізнес, який приносить їм теж чималий дохід.
Данило мій з зовицею спілкувався рідко, якось зовсім поверхнево, а я взагалі про їх життя мало що знала.
Коли Уляна приїжджає до нас, то завжди привозить батькам гарний та якісний одяг, різні гостинці, смаколики, багато продуктів, смачну консервацію і багато страв, які сама ж вдома готує. Нам вона ніколи нічого не давала, а нашим трьом дітям лише цукерки привозила недорогі. Вона привітна, завжди посміхається, але розповідає про своє життя дуже мало.
А нещодавно, якраз на новорічні свята, вона запросила нас з чоловіком і дітьми до себе в гості.
Я такої розкоші ні в знайомих, ні в близьких людей не бачила. Там така краса: дорогі меблі, шпалери, вся техніка, дороге все. Величезний будинок, шикарне подвір’я.
За столом її чоловік щиро розказував, що він добре заробляє, вже купили дві квартири, які здають в оренду і з того мають при булок. З кредитами майже розрахувалися, ще маленька частина залишилася боргу. А ще багато грошей Уляна з чоловіком віддають в дитячий будинок, постійно купують туди дітям одяг, різні потрібні речі. Займаються благодійністю, можна сказати. Я ніколи про них цього не знала, навіть не здогадувалася, що рідні так живуть.
А наступного дня, вранці, ми стали збиратися додому. Уляна в себе нас гарно пригощала, все було смачне, залишилося дуже багато страв різних та напоїв, я сподівалася, що вона нам все це спакує з собою, навіть натякати їй стала на це, але зовиця нам навіть нічого з собою не дала. Просто пригостила дітей цукерками та й все.
Всю дорогу, що ми їхали додому, я була дуже здивована після всього. Сестра Данила добре знає, що у нас скромне житло, живемо ми не багато, від зарплати до зарплати, а у нас троє дітей. Ми з чоловіком, звичайно, стараємося, але гарно заробляти у такі непрості часи нам не вдається. А Уляна, виходить, дуже багата, наші діти її племінники і вона могла б нам чимось допомогти, але вона навіть уваги на нас не звертає, вважає за краще чужим дітям допомогти.
Як можна піклуватися про чужих дітей, коли ось її племінники багато в чому мають потребу, діти її рідного брата, потребують підтримки? Нам зараз живеться дуже непросто. Невже їм так важко допомогти, коли у неї є гроші?
Фото ілюстративне.
