Тетяна, моя подруга, сім років заміжня, має дочку. Всі ці роки вона живе зі свекрами. В чужій квартирі у неї практично немає ніяких прав, тому вона білою заздрістю заздрить подругам, які мають своє житло і облаштовують його на власний смак: вибирають меблі, світильники і плитку, роблять ремонти і перепланування, купують штори і покривала.
Їй дуже не подобаються витерті килими на диванах, лінолеум «під паркет», паперові шпалери в квіточку і всюдисуща «стінка» з кришталем. Батькам же все подобається, вони категорично проти будь-яких змін.
– Якби у мене була своя квартира, я б розвернулася! – з блиском в очах говорила Тетяна подругам. – Я б паркет поклала, замовила б вбудовані меблі, а ще, я мрію про велику дзеркальну шафу в коридорі… Шкода тільки, що це нездійсненно…
– А може, станеться диво! – втішали подруги Тетяну. – Буває ж…
– Хіба станеться диво до Нового року, – сміялась рік тому Тетяна. – Загадаю бажання під бій курантів, подивимося, що буде…
В це важко повірити, але диво збулося. Незабаром після того Нового року Тетяна з сестрою на двох несподівано отримали в спадок нерухомість, яку продали і купили дві цілком пристойних квартири. Тетяна була на сьомому небі від щастя.
І тут незаміжня сестра Тетяни порадила їй укласти з чоловіком шлюбний договір:
– В житті всяке буває, чоловіки приходять і йдуть. А іншої тітоньки з квартирою, яку можна отримати в спадок, у нас немає.
Чоловік Тетяни трохи здивувався, почувши незвичайне прохання, однак сперечатися не став і договір підписав. Поки йшло оформлення нерухомості у власність, Тетяна літала як на крилах. Їздила по будівельних ринках, гортала журнали з картинками інтер’єрів, листала інтернет, вирішувала, в якій кольоровій гамі оформити кухню, а в якій – ванну.
Чоловік, почувши, що Тетяна укладає з ним шлюбний договір, абсолютно дружині не допомагав.
– Знаєш що, Тетяно! – врешті-решт, одного разу рішуче сказав чоловік. – Давай вже поговоримо. Квартира тільки твоя. Роби в ній що хочеш, я робити нічого не буду. І ні копійки не вкладу. Мені це не треба. Ти страхуєшся на випадок, якщо раптом ми з тобою розлучимося? Вибач, я теж буду діяти так само. Свої висновки я зробив… Буду платити комуналку, і не більше того. І то тільки тому, що в цій квартирі живе моя дитина.
Тетяна вже й не рада своєму житлу, чоловік похмуро мовчить. В принципі, ремонт вже майже закінчено, вже можна переїжджати. Але в останні тижні після кількох розмов з чоловіком Тетяна всерйоз побоюється, що переїжджати їй доведеться вдвох з дочкою… Сім’я руйнується на очах.
– Цього року на Новий рік загадаю бажання – не розлучитися з чоловіком! – ділиться Тетяна. – Все-таки дитині батько потрібен… Хоча, я вже навіть і сама не знаю. Не можу зрозуміти, чому він так себе поводить?
Чоловік вкладати в квартиру ні сили, ні кошти, не хоче, значить, думає про розлучення, так? То чи є сенс за нього чіплятися?
Єдине, в чому я тепер впевнена, що виконання бажань, особливо новорічних – дивна штука…
Фото ілюстративне – k1news.
