fbpx
Життєві історії
Цього року на день народження мого чоловіка ми обдзвонили всю родину, просили, щоб вони не приходили до нас, як завжди. Та мама чоловіка сказала, що обов’язково прийде, адже це і її свято

Щороку до нас на день народження чоловіка приходить вся його родина. Так, вони приносять подарунки, щиро вітають, але сидять у нас до ранку, потім частина гостей йде, інші, в кого менше справ своїх, трохи відпочивають, а потім знову сидять до вечора, якщо це вихідний день.

Загалом це нас дуже втомлює, а особливо мене, адже я тільки й роблю, що за два дні до того готую і два дні після того прибираю. Виходить, що це свято перетворюється для мене на день, про який я навіть думати не хочу.

Останні декілька років ми навіть перестали запрошувати усю цю родину до себе, в надії, що зможемо тихо й спокійно відсвяткувати вдома вдвох. Та родина сама приходить уся, говорять, що це вже по старій традиції так.

А цього року ми подзвонили усім і сказали, що нас не буде вдома, щоб гості не йшли. Та мама чоловіка відразу образилася, сказала невже вона не може бути з сином поруч у його день народження, адже це і її свято. Вона заплакала і я, щоб її заспокоїти, сказала, що її ми будемо чекати. Тоді свекруха сказала, що візьме з собою доньку з сім’єю, рідну сестру і брата свого чоловіка, адже вони з дружиною зараз гостюють у них.

Загалом на день народження чоловіка у нас знову була повна квартира гостей. Родичі телефонували йому, вітали з днем народження, а як дізналися, що ми вдома, то всі стали з’їжджатися до нас. Знову ні про яке святкування для нас і мови не було, лише одні турботи, готування і прибирання.

Я вже не знаю чи взагалі можна щось зробити, щоб родина чоловіка більше не приходила до нас.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page