fbpx
Життєві історії
Цього року Галина вже третє Різдво святкувала без своїх дітей. У свої 72 навіть куті не могла зготувати. Так би й просиділа весь вечір на стільці біля віконця. Навіть не думала, що вона комусь ще буде потрібна у цей вечір. Та згодом почула дитячий гамір на подвір’ї. До неї прийшли зовсім чужі їй люди, принесли вечерю

Цього року Галина вже третє Різдво святкувала без своїх дітей. Один син за кордоном, інший далеко в столиці живе, навідується з дружиною до матері дуже рідко.

Сини вже давно дорослі, мають свої сім’ї, важке життя їх так закрутило, що до матері зараз діла зовсім немає. А тим часом Галині вже 72. З кожним днем все важче занести дрова в хату. А хата в Галини після чоловіка добротна залишилася, він сам її побудував. Стіни високі, дах красивий, але ж скільки ж дров потрібно, щоб її опалити, цього року Галині прийшлося придбати аж дві машини сосни.

Одна розрада у Галі, що поруч з нею живе молода сім’я. Катерина мало не щодня біжить до бабусі, почастує чимось смачненьким, її чоловік Михайло постійно воду носить до її хати. А дітки щоліта бігають до старенької сусідки погратися, дуже люблять бабусині цікаві історії про її життя, які вона з радістю їм розповідає та фрукти і ягоди з її великого саду, який ще чоловік колись посадив.

Ці люди стали для бабусі ближче рідних людей, вона їх дуже любить, наче своїх рідних.

Коли Галині було 70, сини з сім’ями своїми вперше за багато років зібралися разом в материній хаті. Коли повечеряли і онучата з невістками пішли в іншу кімнату, мати почала розмову зі своїми синами.

Галина сказала, що їй важко все самій жити у великій хаті, бо холодно, грубу потрібно палити, воду відрами носити, не справляється вона з цим. В усьому допомагають сусіди. Сини матір пошкодували на словах, сказали, що приїжджатимуть частіше, на тому й все. Розмова забулася, а за два роки нічого не змінилося.

А на це Різдво Галина занедужала, навіть куті не змогла сама зготувати.

Коли дізналася про це Катерина, вона з чоловіком та дітьми прийшли до старенької, розділили з нею цю Святу Вечерю, все принесли з собою.

Галина добре подумала, що хата в неї велика, місця вистачить усім і наступного дня покликала Катерину з чоловіком на розмову. Вона сказала, що буде дуже вдячна, якщо вони її доглянуть, і, якщо вони погодяться, то вона візьметься переоформляти хату на них. Бо сини з дружинами до неї не навідуються, а їй важко одній вже, навіть кружку води нікому подати.

Катерина сказала, що нічого не потрібно їм, вони й так допомагатимуть старенькій, та Галина наполягла і сім’я тоді погодилася.

Синам Галя нічого й досі не сказала, про своє рішення мовчить. Якщо мати їм байдужа стала, то хай дізнаються, коли час прийде від чужих людей, можливо тоді її й зовсім вже не буде у цій хаті. Але чи шкодуватимуть вони за нею? Хто зна.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pikabu.

facebook