Після 30 років шлюбу мій чоловік пішов від мене. В це просто не віриться, бо нам вже по 55 років, і ми стільки всього пройшли разом за цей час.
У нас є дорослий тридцятирічний син, який живе в столиці і в наше невелике містечко найближчим часом не планує повертатися.
Живемо ми двоє у власному будинку, який разом будували. Чоловік таксує, а я працюю в місцевому будинку культури.
У мене є літня мама, яка залишилася в селі. Останнім часом вона нездужає, і я змушена бути з нею, інколи залишаюся і на кілька днів, на роботі мене відпускають, та й чоловік немає нічого проти.
Сам він не любить їздити в село і не допомагає тещі, але і мені не заважає. А я мушу, бо це ж моя рідна мама, і крім мене у неї нікого немає.
Цього разу я затрималася у мами на тиждень. Приїхала додому, відкрила двері своїм ключем, подумала, що чоловік на роботі.
Про свій приїзд я його не попереджала, йому це не цікаво, ми можемо тижнями з ним не розмовляти, тепер для нас це нормально, з роками тем для розмов у нас стає все менше.
Я зайшла в квартиру і зрозуміла, що щось тут не так, бо вдома було дуже чисто. Зазвичай, коли чоловік вдома, то там дуже брудно.
В холодильнику стояла вся їжа, яку я приготувала, а відро для сміття було пустим. Ліжко теж було заправлене так, як я його залишила.
Я не хотіла в це вірити, але так виглядало, що весь цей час чоловіка не було вдома.
В шафі його речей не було. Я заглянула в сервант, де зберігалися наші документи і наші заощадження – документів чоловіка не було, а грошей була рівно половина.
Від розпачу я навіть не відразу помітила, що там ще є конверт, в якому чоловік залишив мені прощального листа.
В листі він написав, що йде від мене, що втомився так жити.
Виявляється, він давно мене розлюбив, а нещодавно зрозумів, що життя у нього одне, і він хоче прожити його щасливо, тобто з іншою жінкою.
Чоловік просив його поки не шукати, йому треба побути одному певний час. А потім ми зустрінемося, щоб владнати справи з розлученням.
Що я мала зрозуміти з цього листа? Люди, це так важко! Він просто так кинув мене після 30 років шлюбу, в якому я служила йому вірою і правдою.
За весь цей час він жодного разу не сказав мені, що його щось не влаштовує, а тепер він просто пішов.
Може, це через мою маму, йому не подобалося, що я постійно в селі.
А може у нього є інша? Що мені думати? Що робити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую