fbpx

Цього разу я з Італії у відпустку приїхала аж на 2 місяці, бо хотіла ще дещо доробити в квартирі, яку я купила для себе. З понеділка донька обіцяє, що піде зі мною по магазинах, щоб вибрати для мене диван, але все ніяк не може знайти для мене часу. Я би так і не зрозуміла, що насправді відбувається, якби випадково не підслухала розмову доньки з зятем

В Італію на заробітки я поїхала, можна сказати, випадково. Я про це ніколи не мріяла. Моя кума давно там була, і в гості мене запрошувала, а я ніяк зібратися не могла.

А в 45 років мій чоловік пішов від мене, бо іншу собі знайшов, і я скористалася запрошенням куми – поїхала до неї в Рим, щоб розвіятися трохи.

Ми гарно провели час, я навіть забула про свою біду, і тут подруга запропонувала мені залишатися, мовляв, чого тобі додому повертатися, там тебе уже ніхто і не чекає. Та й на що ти жити збираєшся?

Я все добре проаналізувала, і зрозуміла, що кума моя права, адже у мене, крім двокімнатної квартири, по суті, нічого і немає більше.

До того ж, донька вже доросла, от-от і заміж захоче виходити, і що тоді?

Так я в Італії і залишилася. Вже 10 років тут працюю, і назбирала чималу суму.

Донька, тим часом, заміж вийшла і я їх з зятем впустила в нашу двокімнатну квартиру, нехай собі живуть і господарюють окремо.

Я всю свою зарплату на купку відкладала, нічого не витрачала і нічого доньці додому не відсилала, тому і вдалося відкласти чимало.

Рік тому я змогла за ці гроші квартиру купити, і вже навіть ремонт і меблі почала скуповувати.

В цьому році я спеціально взяла відпустку аж на 2 місяці, щоб квартиру свою до ладу привести.

Але мені самій важко розібратися, що й до чого, бо я вже й за 10 років і забула, що й де продається. Тому я попросила доньку мені допомогти.

З понеділка донька обіцяє, що піде зі мною по магазинах, щоб вибрати для мене диван, але все ніяк не може знайти для мене часу.

Я би так і не зрозуміла, що насправді відбувається, якби випадково не підслухала розмову доньки з зятем.

Зять говорив, що я жадібна егоїстка, яка лише про себе думає, бо їм я залишила стару квартиру, а собі купила нову, а могла б і навпаки зробити.

Мені так прикро стало, що я всю ніч після почутого проплакала.

Що не так? Я сама заробила на цю квартиру, і сама йду в неї жити.

Доньку я теж без нічого не залишила, я ж їй квартиру віддала, поки-що сказала, хай так живуть, а коли я повернуся, то все офіційно оформлю на неї.

Все чесно! А хочуть мати нову – хай самі їдуть на заробітки. Ну хіба не так?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page