fbpx

Цього разу щось мати пошкодувала мені грошей. Минулого разу, як приїжджала додому з Італії, то більше грошей привозила. А цього разу перед Різдвом привезла зовсім мало, я ж планувала автомобіль собі купити

Ольга Василівна – дуже хороша та добра жінка, та коли не стало її чоловіка, надійної опори і найкращого друга в житті, вона зрозуміла, що їй пора поїхати працювати закордон, адже жити одній виявилося зовсім непросто, заробляла вона небагато тоді.

Мені на той час якраз було 20 років, коли ми з Ганною, моєю подругою, їздили її проводжати на роботу вперше. Зараз у мене сім’я, троє діток, хороший чоловік, як і в моєї подруги Ганни. Пані Ольга вже близько 16 років працює і живе за кордоном. Вона працює в Італії на одну сім’ю. Там вона доглядає за літньою жінкою, хоч і самій вже майже шістдесят років, для неї це непроста робота, та жінка звикла, не скаржилася ніколи нікому.

Поїхала вона туди, аби допомогти своїм дітям, адже залишилася єдиною їх опорою та надією, мала поставити їх на ноги сама, коли їй було 48, і вона не мала змоги допомогти дітям сповна, коли жила в Україні.

Ганна купила велику квартиру, з допомогою своєї матері, а її брат Денис відкрив власний бізнес за гроші, які привозила пані Ольга з Італії. Та, з розповідей моєї подруги Ганни, я зрозуміла, що і вона, і її брат чекають маму з-за кордону з Італії, аби тільки вона привезла їм грошей багато.

“Цього разу щось мати пошкодувала грошей, – розповідала мені Ганна, коли ми з нею бачились востаннє, – коли вона приїжджала пів року тому, то грошей привезла більше. А я автомобіль купити планувала.”

Слова моєї подруги мене дуже здивували, адже Ольга Василівна – чудова жінка, яка завжди привітна до всіх, кого вона знає, з нею цікаво поспілкуватись, приємно послухати її розповіді, але зі слів Ганни, я можу зробити висновок, що чекають вони свою матір вдома тільки для того, аби отримати імпортних подарунків та зароблених мамою грошей.

Онуки не чекають бабусю щиро, аби розповісти їй про те, як у них справи у школі, які оцінки отримали, на які гуртки ходять, а тільки для того, аби наїстись шоколадок та цукерок, які привезе бабуся, досхочу.

Мені шкода Ольгу Василівну, адже це, мабуть, так прикро, коли рідні люди бачать в тобі тільки гаманець із грошима. Я добре знаю, що Ганна навіть і не запитувала в мами як їй там працюється, адже їй це не цікаво. Вона хоче, аби мама швидше поїхала у свою стареньку однокімнатну квартиру, яка залишилась їй від чоловіка, аби порахувати скільки ж грошей цього разу привезла вона додому.

Та вчора мені подзвонила Ганна і сказала, що ми маємо з нею негайно зустрітись. Коли ми побачились, подруга була дуже ображена. На ній не було лиця, вона не могла повірити в те, що відбувається.

Виявляється, пані Ольга, її рідна мати, втомлена бути гаманцем для своїх дітей, тому подзвонила до них і сказала, що виходить заміж, і не збирається більше їхати додому.

“Вона зібралася вийти заміж, уявляєш?! Каже, що ми від неї хочемо тільки грошей! – голосно говорила Ганна.

А я раділа. Нарешті Ольга буде щаслива, житиме в любові та радості, а її чоловік, сподіваюсь, не вбачатиме в ній лише гаманець і вона знайде своє сімейне щастя.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page