В той день до приїзду чоловіка Галина готувалася дуже ретельно – приготувала всі його улюблені страви, стіл накрила святковою скатертиною, навіть сервіз дорогий вперше за багато років з серванту витягла. Це ж яка радість – її Петро вперше за 10 років переступить поріг рідного дому.

В Америці на заробітках був чоловік, тому їхній новий будинок, в який Галина вклала всі його зароблені гроші, він бачив хіба що на фотографіях. А тут, нарешті, він приїде, і на власні очі зможе переконатися, що недарма він стільки років на чужині сидів.

Похвалитися Галині і справді було чим – такого величезного будинку і справді в селі не було ні у кого. Такий характер був у жінки, що в неї все найкраще має бути, тому чоловіка свого вона не шкодувала, і як лише Петро починав розмову про те, що, може б, вже і пора з тими заробітками закінчувати, то Галина мало на нього не кричала – що це він собі таке надумав? А гроші хто заробляти буде?

– Дивись, Галино, бо і чоловіка втратиш, і гроші, через свою жадібність і захланність, – якось попередила мама Галину.

– А Ви не влізайте не в свою справу, – різко обірвала вона повчання матері. – Це моя сім’я, і я краще знаю, як треба робити.

Цього разу Петро вже дружину не слухав, сам наполіг, що повертається додому, бо за 10 років він так за усіма скучив, що вже просто більше не може.

Бачила Галина, що цього разу вона вже не стримає чоловіка, і вирішила діяти хитріше, мовляв, нехай приїжджає, вона гроші, які наскладала, сховає, а чоловікові скаже, що все витратила. Потім стане плакатися, що їм нема за що жити, і знову відправить Петра на заробітки.

Галина була переконана, що план чудовий, тому ні про що не хвилювалася, готувалася до приїзду чоловіка.

Петро ще з дороги в телефонній розмові сказав дружині, що хоче бачити у них в гостях своїх родичів – маму з татом, і двох рідних сестер з чоловіками та племінниками.

Ця ідея Галині не сподобалася, бо не любила вона рідню чоловіка, а ще й як уявила, що ця вся орда буде бігати по її нових хоромах, то їй аж зле стало. Та вони ще й грошей захочуть, бо відомо, що Петро з Америки з пустими руками не приїде!

Але цього разу не послухати чоловіка вона не могла, тому зробила все, як він наказав, подумала, що вони якось в одній кімнаті посидять за столом в новій хаті, а спати вона їм постелить в старій літній кухні.

Приїхав, нарешті, Петро додому, Галина вдала, що дуже скучила за чоловіком, відразу повела його в іншу кімнату, і стала питати, скільки той з собою грошей привіз, щоб, бува, родичам нічого не перепало. Забрала Галина у чоловіка все до останнього цента, і тільки після цього спокійно видихнула і запросила гостей до столу.

Щоправда, стіл вона накрила дуже гарний, і поводила себе чемно, тому Петро був задоволений, поки не дізнався, що Галина збирається відправити його родичів спати в холодну і сиру літню кухню. Тут він вже сказав своє слово – що не буде цього.

Рідня Петра таки заночувала у новій хаті, але вони бачили, що через них між господарями суперечка почалася, тому тихенько заночували, а зранку зібралися і поїхали додому, навіть снідати не захотіли.

– Синку, я така за тебе рада, ти он скільки всього пристарав, а на Галину свою не злися, якби вона не була такою жадібною, то не зробила б стільки всього, – сказала мама Петрові на прощання.

Може б, Петро і пробачив це дружині, але зранку він повіз родичів додому, і повернувся раніше, а Галина в цей час по телефону з своєю подругою говорила, розповідала, як гарно вона гостей своїх випровадила, а то вони б тиждень у неї на шиї сиділи.

Хвалилася також і про те, скільки грошей привіз цього разу чоловік, і поділилася своїм планом, як вона його найближчим часом знову збирається на заробітки відправити.

Так гірко Петрові на душі ще ніколи не було. Він нарешті зрозумів, з якою корисною жінкою живе, і що цим її вимогам не буде кінця. Пішов Петро в хату, став збирати речі, а Галина не зрозуміла, що це він робить.

– Я йду від тебе, і на розлучення подаю, – спокійно сказав Петро.

– Ти що, жартуєш? – почала нервово сміятися Галина.

– Та ні, щось мені не до жартів. Я йду. Поки-що у батьків своїх поживу, а потім на поділ майна в суд подам.

Тут вже Галина, нарешті, зрозуміла, що справа серйозна, впала на коліна, розплакалася, і стала просити чоловіка, щоб той її не кидав, що він все не так зрозумів.

Та було вже пізно. Петро якраз нарешті все зрозумів і прийняв рішення йти звідти, де його не цінують. Життя у нього одне, і він не народився для того, щоб для жадібної Галини все життя гроші заробляти.

Дружини, цінуйте своїх чоловіків! Їм теж потрібна любов, турбота і підтримка, а ще ваша повага. Їм неприємно, коли їх сприймають лише як банкомат, який зобов’язаний постійно видавати грошові купюри…

Олеся Біла.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.