fbpx

Цього літа зовиця щовихідних приїжджала до нас в будинок відпочивати від міста. Тетяна приїжджала з порожніми руками, а ми безкоштовно мали їм накривати на стіл і смажити шашлик. Це тривало дуже довго, поки не набридло моєму чоловікові

Сестра мого чоловіка людина з непростим характером. Вона така, що досягне в житті все, що хоче, завжди говорить, що думає, не дивлячись на те, що може образити когось. Загалом мені завжди було з нею важко спілкуватися, тому я ніколи, особливо, не підтримувала з нею родинний зв’язок. У мене простий характер, спокійний, тому я не люблю непорозуміння і суперечки в родині. Я намагаюся менше спілкуватися з Тетяною.

Але зовиця жінка наполеглива і коли їй щось потрібно вона сама приходить до нас і їй складно відмовити, та й псувати стосунки в родині, особливо мені, зовсім не хочеться. Хочеться мати теплі родинні відносини.

Ми з чоловіком ще декілька років тому продали квартиру і побудували гарний будинок за містом, таке життя спокійне нам подобається обом. Ми стільки сил вклали в будівництво, що коли переїхали навесні, то вирішили більше відпочивати. Але цілу весну і частину літа до нас приїжджала зовиця на кожні вихідні.

Тетяна з чоловіком приїжджали з порожніми руками, а ми мали робити їм гарний відпочинок і смажити шашлики. Декілька разів звісно ми їх гостинно зустрічали, а потім набридло. Тетяна хоче відпочити за містом, а я так втомлююся вгощати їх всі вихідні, а потім мені на роботу теж в понеділок потрібно.

Якось, коли знову приїхала сестра, як завжди, відпочивати з порожніми руками, мій чоловік сказав:

– Таню, ми плануємо будувати для відпочинку зручну і красиву альтанку і басейн, оскільки ви з чоловіком та дітьми у нас відпочиваєте постійно, то давайте це зробимо разом.

На що зовиця сказала, що вони якраз ці вихідні будуть зайняті, не зможуть нам допомогти. все стало зрозуміло, більше ми родину нічого не просили, все зробили самі. Коли зовиця дізналася, що все готово, знову з сім’єю приїхала до нас. Та ми не відчинили хвіртку. Тетяна знала, що ми вдома, адже діти гралися і машина наша на подвір’ї стояла, але ми не відкрили їй.

Відтоді сестра дуже ображається, усім родичам недобрі речі говорить про нас. Розповідає, що ми жадібні люди, не впустили навіть на подвір’я сестру з малими дітьми.

А мені вже все байдуже, зате мені не доведеться обслуговувати невдячних людей. Врешті, я завжди залишуся поганою родичкою. Хіба не так?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page