В свій час, ще 15 років тому, я поїхала на заробітки в Італію. Вдома залишилися дочка, якій тоді було всього 10 років, чоловік, з яким ми були на межі розлучення, і моя мама, яка мала за ними приглядати.
Я була впевнена, що їду на два-три роки, хотіла щось підзаробити, а потім повернутися додому, розлучитися з своїм чоловіком і почати нове життя. Іншого виходу я тоді не бачила.
Іван мій любив заглядати у чарку, на мене не зважав зовсім. А в селі практично ніхто не розлучається, мама моя мені не дозволяла, казала, що я її перед людьми осоромлю.
Тоді вже багато жінок з нашого села поїхало, і я теж вслід за ними подалася на чужину. Вирішила, що хоч так поживемо окремо. Мама відпустила, чоловік теж не мав нічого проти, тому я поїхала.
А коли почала заробляти і присилати гроші додому, то мама навпаки говорила, щоб я там подовше залишалася, а за дитиною вона пригляне. Чоловікові ж моєму було байдуже, у нього було своє життя з постійними друзями і оковитою.
На 20-річчя доньки я купила їй в райцентрі однокімнатну квартиру. Вона якраз коледж закінчила, на роботу влаштувалася, і з села доїжджати щодня їй було непросто. То ж новенька квартира стала доньці приємним бонусом від мене.
А я тим часом вже звикла до Італії, тут моє життя. Я непогано заробляю, у мене тут багато друзів, а ще – вже багато років я зустрічаюся з італійцем, Альберто.
Але про це мої домашні не знали, бо я досі офіційно не розлучена з своїм чоловіком. Іван живе своїм життям на подвір’ї у моєї мами, в хаті, яку він відбудував за мої гроші.
Усі змирилися, усім так добре. Але цього літа до мене в Італію приїхала донька, була тут три місяці, то ж скрити від неї правду мені не вдалося.
Що найбільше мене засмутило, що моя 25-річна дочка мене засуджує, вона вважає, що я зрадила їх усіх, а особливо батька. Я пояснювала їй, що з її татом мене давно нічого не пов’язує, а не розлучилася я з ним, бо це всього лиш формальність.
Мені зараз 50 років, я зрозуміла, що життя у мене тільки починається. Шкода лише, що дочка не захотіла мене зрозуміти. Вона в кінці літа повернулася в Україну, і тепер або не бере від мене слухавку, або якщо і говорить зі мною, то дуже сухо і неприязно.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
