Родичі – це добре, особливо, якщо вони знаходяться на відстані. Олена посадила в поїзд своїх батьків і полегшено видихнула, нарешті вони поїхали додому. Ні, Олена любить своїх батьків, просто коли вдома є гості, обмежується їхній комфорт.
– Посадили ми моїх батьків в поїзд, помахали їм в віконечко купе, приїхали додому! – розповідає 33-річна Олена. – Нарешті вдома тиша, краса, простір, тільки ми з чоловіком і наші діти. Яке ж це щастя!
– Вони надовго приїжджали? І у вас жили?
– Ну звичайно у нас, а як же. По-іншому вони просто не сприймають. Я боязко запропонувала, може, готель знімемо. Але яке там! «Ми до онуків приїхали, а не в готель», образа відразу. Тому тіснилися в однокімнатній квартирі шість чоловік: ми з чоловіком, діти і мама з татом, жили так майже два тижні!
– Як же ви помістилися?
– Чоловік на кухню йшов, ми вже в кімнаті, з дітьми і батьками. Матрац надувний у нас є, ну, впоралися якось. Хоча, якщо чесно, я вже дні рахувала до їх від’їзду. Тісно, діти не в своїй тарілці, режим збитий, мама активно лізе «допомагати».
Загалом, відправили ми їх додому, приїхали з вокзалу в тишу і благодать. І тут дзвінок Миколі на телефон. Чую, свекруха дзвонить. Чоловік поговорив з нею і каже – мама взяла квитки, завтра виїжджає, післязавтра рано вранці буде у нас!
– Я кажу, ти зараз пожартував, чи що? Ну які гості? Мої лише поїхали. Дайте мені хоч трохи відпочити. Дзвони, нехай здає квитки, не треба зараз приїжджати.
Олена і її чоловік Микола приїхали в столицю сім років тому. Зняли невеличку квартиру, влаштувалися на роботу. Перший час їм сильно допомагали батьки – і грошима, і продуктами, потім Олена знайшла кращу роботу, стало простіше.
А там і Миколі пощастило – влаштувався на хорошу роботу з високою зарплатою. Вони взяли невелику однокімнатну квартиру в новобудові, купили машину, а через якийсь час один за одним народили двох дітей – сина і дочку.
Дітям зараз три і півтора року, Олена підробляє віддалено – пише пости для соцмереж. Крутиться, звичайно, як білка в колесі. На ній двоє малюків і весь побут. Микола працює в офісі, їде рано, приїжджає пізно, падає спати, дітей бачить тільки по вихідних. Потрібно швидше закривати кредит за квартиру і розширюватися – вчотирьох в одній кімнаті їм уже тісно.
– Цього літа взагалі нікуди не їздили – батьки приїхали до нас, – розповідає Олена. – Привезли, як завжди, купу банок з закрутками, штук, напевно, тридцять – і огірки, і ягоди, і гриби. Великий мішок картоплі, буряки, морква, домашню тушонку з курятини. Всю лоджію забили, морозилка під зав’язку. Переживають… Я щоразу їм кажу, ну ось що за необхідність за сотні кілометрів везти картоплю, що, її в магазині немає, чи що? Але вони наполягають: у вас не така!
Свекруха теж обіцяла привезти нам продуктів. Але я просто не знаю, куди ми все це будемо ставити. У нас однокімнатна квартира, не окремий будинок! Ні сараю, ні льоху немає. А вона ж привезе теж аж ніяк не кілька банок.
Але справа навіть не в готелях – Олена зараз в принципі не хоче гостей. Втомилася. У неї накопичилося робота, яку вона все відкладала, поки вдома були гості. Дзвонити мамі і скасовувати її візит чоловік відмовляється навідріз. Микола ображений: він жодного слова не сказав, коли у них в квартирі майже два тижні гостювали теща з тестем. Спав на кухні на підлозі, по вихідним розважав гостей – їздили на машині і по місту, і по магазинах.
Ні словом, ні поглядом не дав зрозуміти, що йому теж складно: він втомлюється на роботі, там зараз у них непрості часи. І замість того, щоб відпочивати вечорами, він змушений був спілкуватися з гостями. Мати Миколи їде одна, і всього на тиждень. Вона теж хоче побачитися з онуками, везе гостинці та подарунки. Невже Олені прямо так складно проявити трішки гостинності?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
