fbpx
Життєві історії
Цієї весни наша дочка вийшла заміж. Ми зробили дуже гарне весілля. Треба сказати, що ми з чоловіком коли одружувалися, шлюб не брали, так вийшло. У нас і весілля не було, ми лише розписалися. Так і жили. А тепер, коли донька вийшла заміж, все змінилося. Чоловік, після вінчання дочки, наполягає на нашому вінчанні

Ми з чоловіком в шлюбі 25 років. В цьому році срібне весілля святкуватимемо. У нас двоє дітей – 23 і 15 років. Живемо нормально, стабільно, маленький спільний бізнес, але іскри в стосунках немає вже давно. Швидше за все звичка, повага, дружба. Хоча завжди разом, і романтичні вечори влаштовуємо, і за місто їздимо одні, щоб побути разом. Але все якось звичайно, неяскраво.

Цієї весни наша дочка вийшла заміж. Ми зробили дуже гарне весілля, молоді вінчалися в церкві. Такий гарний обряд, чоловік ще запитав, чи сподобалася мені ця церемонія. Я була просто під враженням, плакала, зять у нас молодець, хрещення, вінчання, пости – це для нього святе. Донька теж його підтримала.

Треба сказати, що ми з чоловіком коли одружувалися, шлюб не брали, так вийшло. У нас і весілля не було, ми лише розписалися. Про те, щоб брати шлюб в церкві, ми тоді не думали. Так і жили. А тепер, коли донька вийшла заміж, все змінилося.

Чоловік, після вінчання дочки, наполягає на нашому вінчанні. Чоловік хоче, щоб вінчання відбулося якраз у день срібного весілля. Дуже звичайно романтично і заманливо, але щось мене зупиняє. Все-таки ми вже давно в шлюбі, та й почуття притупилися, та й мені якось страшно раптом стало, не знаю чому, відповідальності більше, та й як без особливої ​​віри йти на такий крок?

Чоловік починає допитуватися, якщо не хочу вінчатися, значить, щось приховую. Фантазії пішли не в ту сторону. Нам з чоловіком скоро буде по 50 років і за весь час сімейного життя я жодного разу його не зраджувала, була завжди з ним, що йому там привиділося, не знаю, розлучатися теж не збиралися на кшталт.

Але якось важко мені погодитися, не можу навіть собі відповісти на питання «чому?». Дайте, будь ласка, пораду, може хтось вінчався в зрілому віці, що змінилося після обряду? Чи не шкодуєте про це. Чи є різниця починати шлюб з вінчання чи ось так після стількох років, раптом зважитися на такий крок?

Донька просить зробити це заради неї, каже, що для неї важливо, щоб батьки були вінчані, це наче благословення для майбутнього роду. А я не знаю, що робити, ми ж уже прожили 25 років разом, навіщо щось зараз міняти? Чи варто, все ж, повінчатися?

Фото ілюстративне – delfi.

You cannot copy content of this page