Поки моя двоюрідна сестра була за кордоном з дітьми, я в усьому допомагала тітці Тамарі, її мамі. Тітка Тамара має 67 років, наче й не стара, та здоров’я в неї не дуже добре, їй важко все робити самій.
Тітка Тамара тримає город, чимале господарство, тому я завжди в усьому підтримувала її. На вихідні часто ходила до неї допомагати робити роботу якусь.
Перед тим, як копати картоплю тітка Тамара набрала мене і попросила про допомогу. Сказала, що хоче зібрати врожай, бо скоро обіцяють дощі.
Ми з чоловіком та дітьми прийшли до неї зранку. Буде справедливо, якщо я скажу, що ми викопали їй город самі, вона правда найняла трактор, а ми самі визбирали їй всю картоплю за день.
А вже через тиждень її донька Тетяна повернулася з-за кордону з дітьми.
Після того я рідше вже приходила до тітки, адже в неї тепер є помічники. Хоч Тетяна живе окремо, але дуже близько до мами, тому може до неї приходити щодня.
А цієї суботи я вирішила піти в гості до тітки зі своїми дітьми, адже давно ми не провідували її.
Коли прийшли, тітка Тамара стала бідкатися, що я не попередила її і нас вона немає чим вгостити. Але я з собою печиво принесла, тітка зробила чай.
Ми трохи посиділи, а потім прийшла Тетяна з дітьми. Вони з мамою щось перешіптувалися, а потім всі разом зайшли до нас в кімнату.
Я розумію, що мама хоче побути з донькою, багато часу вони були за кордоном, вирішила піти, щоб вони побули разом.
Ми попрощалися. Та лиш на зупинці сільського автобуса я збагнула, що забула телефон. дітей залишила на зупинці зі знайомою, а сама швиденько побігла до тітки, вони близько живуть.
Забігаю без попередження, бо через 5 хвилин автобус, діти залишаться самі – а на столі повно різних страв. Там і голубці, і рибка смажена, і салати якісь. Видно тітка Тамара радо зустрічає гостей.
А тут з вулиці вона йде і її голос чути:
– Доню, картоплю з м’яском підігрію, щоб діти не їли холодну.
Зайшла, а тут я. Тітка очі опустила, Тетяна мовчить. Я без жодного слова та пояснення взяла телефон на дивані і побігла до дітей.
Так прикро мені не було ніколи. Я стільки добра зробила цим людям, а з нами ось так. Найприкріше, що з тих пір ні Тетяна, ні тітка мені не дзвонять. Може соромно їм? Навіть не знаю, чи варто спілкуватись з такими людьми.
Фото ілюстративне.
