В кінці серпня мені подзвонила мама, вона просила, щоб ми з чоловіком допомогли їй викопати картоплю. Я пообіцяла, що приїду.
У мене є це сестра Віра, вона теж живе в нашому місті, недалеко від нас з чоловіком, а мама в селі сама, адже тата нашого вже не стало давно. Я думала, що мама Вірі теж подзвонила, попросила про допомогу.
Віра заміжня, має доньку, так як і я, живемо ми в однаковому достатку. Але сестра вважає, що їй в житті на пощастило, вона постійно скаржиться, що їй не вистачає грошей, що їй важко, самопочуття завжди недобре. уся наша родина шкодує лише сестру. А нещодавно Віру звільнили з роботи, і тепер їй усі намагаються допомогти, а особливо мама наша.
Цього разу я була дуже здивована, ми з чоловіком моїм приїхали одні, а сестри з сім’єю не було. Цього сезону мама лише їй робила консервацію, морозила фрукти, казала, що я ходжу на роботу і все сама можу собі купити, а сестра не працює і грошей у неї немає. Але Віра не приїхала чомусь.
Ми два дні копали картоплю, мама розповідала, що обов’язково більше картоплі дасть Вірі, бо та без грошей. на це все ми мовчали, а потім, коли ми вже збиралися додому, то мама підійшла до Миколи мого і попросила, щоб він купив їй машину дров, адже грошей у неї немає, пенсії не вистачає, немає чим палити грубу. Микола пообіцяв, що купить.
А коли ми повернулися додому, то дізналися, що сестра відпочивала в Туреччині і мама про це знала, а 2 тисячі гривень дала на відпочинок в Туреччині, мені сестра сама, випадково, похвалилася.
Виходить мама шкодує сестру, все для неї старається, бо та скаржиться на життя. А якщо я не скаржуся, то мені, виходить, нічого не потрібно і допомагати не треба?
Тепер ми з чоловіком не хочемо давати гроші мамі на дрова, нехай їх купує сестра. Та боюся, що тепер мама образиться і родині розкаже, що я не захотіла їй допомогти.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
