– Цікаво виходить, Валентино, я ніколи не рахував твої гроші, але зараз це занадто. Сину ти машину купуєш, а я все життя маю на велосипеді їздити? – сердито мене спитав чоловік.
Треба зауважити, що за довгі роки нашого спільного сімейного життя це вперше він собі так дозволив говорити зі мною. Я навіть підозрюю, що його так тригернуло.
Я пообіцяла сину, що куплю йому машину, і це моє рішення дуже не сподобалося моєму чоловікові. Вадим вважає, що це буде несправедливо по відношенню до нього.
А я слухала його і не розуміла – в чому проблема? Це ж мої гроші, я їх сама заробила, і за них пообіцяла сину купити машину, він вже навіть собі вибрав ту, яка йому сподобалася.
В Італію на заробітки я поїхала відносно недавно, всього 2 роки тому, бо захотілося трохи краще жити. Гроші тут важко заробляються, я спочатку на прибиранні була, за квартиру і за їжу платила, тому відкладала небагато.
А останній рік я пішла на фісу, стала заробляти тисячу євро в місяць, чистими, і змогла за рік відкласти кругленьку суму. Син відразу попросив мене, щоб я придбала йому авто.
Я була впевнена, що чоловік мене зрозуміє, бо що поганого в тому, що я сину пообіцяла машину? А чоловік образився, і то навіть дуже сильно, я навіть від нього не сподівалася такої реакції.
Вадим каже, що він до 50 років на велосипеді їздить, бо все нам з Олегом віддавав, дбав, щоб у нас все було, а тепер, коли я стала заробляти, я про нього забула.
Не розумію, чому він злиться? Вадим зі мною одружився, коли у мене вже був син. Мій перший шлюб виявився дуже невдалим, і я розлучилася, і залишилася з трирічним сином на руках.
А Вадим, який був моїм однокласником, став частенько до мене заходити, і одного разу зізнався, що кохав мене ще зі школи, і коли я стала вільною, він запропонував мені вийти заміж за нього.
Ми розписалися, навіть всупереч волі своїх батьків Вадим одружився зі мною, бо вони були проти такої невістки. Сина мого він любив, дуже добре до нього ставився, а для мене це було головне.
Жили ми у мене вдома, разом з моєю мамою. Я ніколи не працювала, бо Вадим мій добре заробляв, і все додому приносив сам, мені навіть в магазин чи на ринок за продуктами не треба було ходити, все чоловік приносив сам, точніше, привозив на велосипеді.
Ми з ним гарно прожили, сина виростили, Олегу вже 27 років. Вадим подбав про його освіту, а потім і на роботу його влаштував.
Мій син до Вадима ставиться як до рідного батька, хоча і знає, що він не рідний.
Все у нас було добре, а 3 роки тому моя подруга заладила, щоб я з нею в Італію їхала. Я спочатку відмовлялася, але потім собі подумала, що можна було б і спробувати, адже Вадим хоч і все життя непогано заробляв, та ми всі його гроші відразу і витрачали, так що відкладеного у нас нема нічого.
Так, про будинок Вадим подбав, привів його до ладу, розбудував, зробив дорогий ремонт. І подвір’я гарно облаштував, і огорожу. Але ж нічого ми собі не відклали, навіть 500 євро не мали на чорний день.
Вадим не дуже хотів, щоб я в ту Італію їхала, але потім таки змирився. Хоча постійно бурчав по телефону, щоб я поверталася, бо він дуже скучив, і йому не гроші, а дружина потрібна.
Але син ще коли ми святкували його 25-річчя, попросив у мене машину, і я пообіцяла, що як тільки назбираю необхідну суму – куплю йому авто. Син за цей час здав на права, а я, нарешті, назбирала суму на машину.
І тут, неочікувано, Вадим став проти. Каже, що це несправедливо, що син буде на машині їздити, а він, і далі, на велосипеді.
– Я теж хочу машину, якщо вже на то пішло – купляй мені. Чому першому Олегу? – заявив з претензіями чоловік.
Не розумію, що з ним сталося, чому він не хоче, щоб я нашому сину машину купила?
А що ви мені порадити, як правильно вчини в цій ситуації? Кого поставити в пріоритет – сина чи чоловіка?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
