Сьогодні я від ранку на ногах. Оббігала усі магазини, ще й на ринок заскочила. Додому ледве все дотягла – в одній руці торба з м’ясом та рибою, в другій — усе, що потрібно до м’яса і риби. Втомилася, не передати словами. Чоловік сказав, що хоче провести ці вихідні разом зі мною на дачі, от я і готуюся. Я вже й забула, коли ми з чоловіком удвох залишалися.
Життя пробігає, а ми й пожити не встигаємо. Одружилися ми з Василем ще студентами. Мусили жити з батьками. Завжди у них на очах. А потім діти народилися одне за одним — сина і дочку маємо. Вони вже у нас дорослі, поїхали якраз з друзями у подорож. То ми провели їх і вирішили: наступні вихідні — наші. Згадаємо молодість. Тому я так і готуюся.
Вдома я зрозуміла, що забула оцет і майонез. Просто вже не було сил тягти. І чому це в нас, жінок, тільки дві руки? Я би з радістю відпочила, та на це завжди немає часу. Мій Василь любить, щоб усе свіженьке було. То ж мушу трохи постояти біля плити, а відпочину вже на дачі.
Швидко замісила тісто та поставила підходити. А ще м’ясо дрібненько порізала, замаринувала. Наші жіночки дали мені новий рецепт салату, корейського, з сирої маринованої телятинки, залитої соєвим соусом. А ще зроблю овочеве асорті: шар голубчиків, шар фаршированих баклажанів, шар фаршированого перцю, а решта — як фантазія підкаже. А ще печінковий торт з майонезом та чорносливом — це улюблена Василева страва.
Я б для чоловіка ще багато могла всього приготувати, але завжди не вистачає часу – робота, прибирання, це все теж на мені. У мого Василя чистота — на першому місці. Й діток наших привчає. Та тільки вони не дуже привчаються. Знаєте, діти є діти. Ну, нічого, ще привчаться, а поки прибираю сама.
Весь день так і промоталася, добре, що встигла вечерю підготувати. Василь прийшов, і відразу за стіл. Суп у мене свіженький: з молодою телятиною та цвітною капустою. Мій Василь підігрітий не їстиме, то в мене все з плити. А поки супом ласуватиме, то й печеня поспіє. На вечерю до нас також зайшов і сусід. Дружина його відпочиває на морі, то він до нас прийшов поїсти. Не знаю, але я б так свого Василя самого ніколи не залишила. Чоловіки поїли, поговорили, та й мій Василь спати пішов. А мені ще білизну треба випрати.
Хоч і лягла пізно, але прокинулася ще вдосвіта. Все зібрала й підготувала. Тоді й Василь прокинувся. Поснідали — і на дачу. Ото вже відпочинемо там! По дорозі чоловік двічі зупиняв машину: я хутко вискакувала, щоб докупити необхідні для нього напої.
Приїхали на дачу. Я відразу взялася до роботи. А чоловік пішов сусідів на вечір запрошувати: треба ж і нам у вихідні повеселитися. А поки є час, то я до грядочок припала. Після зими треба все було гарненько поприбитати. Не розгинала спини, а потім відразу до плити. Коли вже чую — чоловік із сусідами йде.
Я накрила шикарний стіл, ми посиділи і повеселилися від душі. Правда, дощик почав накрапати, нам трохи зі стелі натекло. У Василя справ багато, до даху йому руки ніяк не доходять.
Посиділи ми душевно, але до кінця вечора я почала почуватися дуже втомленою. Чого дивуватися — ніч майже не спала. Добре, що хоч сусідка допомогла все прибрати і посуд помити.
З самого ранку до нас інший сусід в гості зайшов. Він учора до нас не встиг, то сьогодні прийшов. Чоловіки сіли за стіл, а я до плити. Вони свіженьку юшку посьорбали, а я тим часом вареничків з ягодами наліпила. Потім ще сусіди підійшли, і я кинулася млинці пекти — треба ж чимось пригощати.
Знову весь день біля плити провела, незчулася, як почало темніти. Похапцем прибрала, та й додому. Немов і їхати недалеко, а вже темно. Приїхали, нагодувала Василька. Він з газетою біля телевізора: треба новини останні знати.
Я дещо підготувала до обіду: після двох вихідних в холодильнику порожньо, та й Василь любить все свіженьке. Попрасувала висохлу білизну. Дістала чоловікові одяг на завтра, черевики почистила. Треба ж його на роботу по-людськи відправити.
Поки все переробила, то й ніч наступила, а мені теж в понеділок на роботу. Але чепуритися для себе постійно не вистачає часу.
А вранці прокинулася — і хутчій на кухню: сніданок готувати. Зібрала Василеві пакуночок на роботу. Ніби все встигла, але зовсім не відпочила. Вихідні пройшли так, що я їх і не відчула. І як то навчитися відпочивати, не знаю.
Ірина ОМЕЛЬЧЕНКО.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.