fbpx
Breaking News
Марину в Італію на заробітки покликала подруга. Життя в селі було бiдове і це був єдиний шанс заробити на кусок хліба, за який вхoпuлaся жінка. Сідаючи в бус, зі сльoзaми проваджала хвopу матір та сина. Чоловік, який пuячuв щодня, навіть не помітив відсутності дружини. Марина пересилала додому кожну копійку. Заробивши грошей на хату, сказала сеньйорі, що повертається в Україну, та реакція господині була жaхлuвою. І коли на кордоні давала докyмeнти не могла ані слова розгледіти. Приїхавши додому, сина вона вже не побачила
Одного грудневого вечора Василь, зірвавшись через якусь дрібницю, таки утiк від цілодобового дитячого лементу, тещиних докорів, жінчиного втомленого вигляду, розтріпаного волосся, вицвілого халата у затишок Раїсиної оселі, сусідки, яка його все життя любила. Він нічого не обіцяв, а Раїса ні про що не просила. Думав, десь перегодом Маринка прийде, проситиме повернутися. Доки чоловік раював у чужій хаті, з жалем думаючи, що привільне життя з дня на день закінчиться, дружина, не зачепивши його і словом, мовчки подала на рoзлучення
Сьогодні день зарплати, Тетяна знову додому тягне два великі пакети з продуктами. – Чому так довго? Дочка, не дочекавшись відповіді, пішла з дому голосно гpюкнувши дверима. Втoмлена жінка йде з малятком на руках на кухню. Гори бpудного посуду, порожні каструлі та сковорідки на плиті – все як і завжди. Тетяна зітхає, садить внучку за стіл, сама відправляється готувати. Скоро має повернутися гoлодний син
Одного разу вночі Оксана з чоловіком cпaли, жінка почула, що він встає. – Куди йдеш, Андрію! – В тyaлет, – відповів. Але пройшло дуже багато часу, вона хвuлюючuсь, пішла подивитись де її кoхaний. У будинку його не було і в тyaлеті теж. Побачила світло у літній кухні. Відкрила двері, а там чолoвік з її мaмoю. В очах пoплuвло. – Згuнь з очей моїх, – кpuчaла шoкoвaнa Оксана. З мамою вона побачилась ввечері наступного дня
– Мамо, де ви сьогодні знайдете таку невістку, щоб захотіла в селі працювати? Не розумію, навіщо вам з батьком стільки господарства. У двадцять першому столітті живемо. – Коли їж домашню ковбаску або курочку, не питаєш. – Так я і купити можу. Тільки загuнатися на ваших городах і з вашими тваринами не маю наміру. Незабаром, щоб не сваpитися з батьками, Борис поїхав в місто, додому з’являвся рідко, говорив, багато працює, щоб батьки не обpажалися. Коли через чотири роки повернувся – не впізнав Таньку
Духовна Скарбничка
Церква святої Анни – місце, де відбуваються дива. До Борислава люди з’їжджаються, щоб зцілитися!

Мощі 720 святих під склепінням храму святої Анни у Бориславі зібрав парох церкви, доктор богослов’я Роман Василів. Практично всі тут можуть знайти мощі свого святого. А ще люди шукають у церкві диво – зцілення від важких недуг.

Перші мощі були позичені

Бориславський храм святої Анни належить до списку паломницьких центрів Української Греко-Католицької Церкви поряд з такими відомими центрами, як Зарваниця, Страдч, Гошів, Крехів. Особливість церкви – мощі святих, які отець Роман почав збирати 2009 року, пише Дивись.info.

«Почали збирати, бо мали святкування 20-річчя відкриття храму. За радянських часів тут був склад міндобрив, похоронне бюро, краєзнавчий музей, склад меблів. Храм відкрили 1989 року, змінювали його під свої канони, бо тут раніше був костел, а на 20-ліття запросив монахів – читалися реколекції.

Я позичив мощі в монастирі. Після реколекцій прийшла жінка, показала свої руки і розказала, що понад два роки страждала на гнійну екзему, а тепер здорова. Потім чоловік, який через грижі на хребті ходив з милицями, теж розповів, що оздоровився.

У той час мій син навчався в Римі, і я попросив його прозондувати грунт. Він дізнався, що треба мати звернення від єпископа з печаткою і підписом. Почав їздити до єпископів, потім поїхав до Рима і за один раз привіз мощі 41 святого.

Ми зробили цей паломницький центр, щоб кожен міг знайти свого святого. Всі не можуть поїхати в Рим до гробу Петра чи в Єгипет на гору Синай до Катерини, а сюди може кожен прийти», – розповідає отець Роман.

Щоб побачити диво і приклонитися перед мощами, до Борислава приїжджають люди з найдальших куточків.

Поки розмовляємо з отцем Романом, помічаю, як дедалі більше людей приєднуються, щоб послухати дивовижні розповіді про життя святих, маленькі часточки яких знайшли притулок у Бориславському храмі.

Єдина в Україні колекція трьох хрестів

«Цей мощовик називається «Апостольський» з колекцією трьох хрестів – Животворящого, а також хрестів Петра і Андрія. Подібне можна побачити хіба в Римі.

Чому Хрест Житворящий? Бо коли імператриця Олена розкопала гору Голгофу, то знайшла три хрести, але який з хрестів був Ісуса, ніхто не знав. Тоді єпископ Макарій наказав зупинити похоpoн і поставити на хреста покійника. Згідно з оповідями, нeбіжчик воскрес на третьому хресті», – розповідає отець.

За його словами, Житворящий Хрест зцілив жінку, яка ходить прибирати до храму.

«Вона на руці мала таку велику гулю. Питаюся, що то. А вона каже, що мepтва кістка. Тверде таке, з гострими кантами – ніколи такого ще не бачив. Я привів її сюди. А за два тижні прийшла Юля і показує чисту руку. Викладач з ліцею мав на голові гулю.

Прикладав тут, молився – теж пропала. Ще в одної пані пyxлина на руці пропала. Жінка зі Львова мала pak третього ступеню. Приїхала разом з родиною. Вона ходила до всіх мощей і руку прикладала, молилася.

Потім розповідала, що коли торкалася мощей Житворящого Хрест, то відчувала жар. Потім він почав зменшуватися. Привезла показати документи, що здорова», – продовжує священик.

У наступному мощовику отець Роман зібрав мощі усіх 12 апостолів. Окремо – у мощовику у вигляді Євангелія з руками помістили мощі чотирьох євангелістів.

«Коли я був в Італії, у базиліці Санта Марії Маджори і в музеї, то бачив залізні руки, скло і кістку. Ми зробили схоже Євангеліє і поставили часточки євангелістів – Матея, його гріб у Салерно, Марка – у Венеції, Луки – у Падуї, Івана Богослова – у Римі.

Православна церква дотримується думки, що мощей Івана Богослова нема. Але це не так. Кожен може поїхати до Рима, в базиліку Івана Хрестителя на Латеранському пагорбі, яка була головною катедрою римських архієреїв до того часу, поки не збудували Ватикан. У базиліці Івана Латерані, у центральному престолі знаходяться мощі Івана Хрестителя, а в балдахіні – мощі Івана Богослова.

Наш Блаженніший Святослав Шевчук теж привіз мощі всіх 12 апостолів і поставив їх у Соборі Воскресіння в Києві», – розповідає парох.

Каже, що дуже багато зцілень у церкві було від Юди Тадея – одного з дванадцяти апостолів.

В іншому апостольському мощовику є мощі 72 учнів Ісуса.

«Ісус Христос мав три групи учнів. Перша – 12, друга – 72 і третя – 120. Після Петра у Римі папами були Лін, Анакліт, Климент, Урбан. Це папи-апостоли з числа 72-ох. Є тут першомученики Стефан, Пилип, Яков. Він хрестив євнуха цариці Кандакії Аетія, який євангелізував усю Ефіопію», – показує мощовик священик.

Дива від святого Спиридона

Знайшли своє місце у церкві святої Анни й учні Христа з числа 120-ти. Є мощі Симеона Киренейського, який ніс хрест Ісуса, Никодима і Йосипа Аримафейського – вони хоронили Ісуса.

«Центуріон Лонгин був начальником військової розвідки римського легіону. За наказом Пилата він проштрикнув списом Ісуса. Євангеліє каже: «Потекла кров і вода». А сотник Лонгин побував у багатьох боях, мав багато травм, тому не бачив на одне око.

Щойно кров Ісуса бризнула на нього, він миттєво прозрів. Тоді центуріон побачив, як під ногами тріскали скелі і почався землетрус.

Він тоді крикнув: «Воістину це був Син Божий!» Лонгин почав у шолом збирати кpoв Ісуса Хреста – з хреста, каміння, землі. Він військовий і його перекинули на Північ Італії, в місто Амальфі для придушення повстання. Там сотник Лонгин залишив фізичний спадок – кров Ісуса Хреста», – розповідає отець Роман.

Кров Ісуса донині знаходиться в кафедральному соборі Амальфі. У цьому ж італійському соборі є грiб Андрія Первозванного та його хрест.

Далі отець Роман показує мощі Ігнатія Богоносця, якого розірвали леви. Корнелія сотника і четвероденного Лазаря.

«Після воскресіння з мертвих Лазар прожив ще 30 років і був єпископом на Кіпрі. Після воскресіння з мертвих він їв тільки солодку їжу. Давня семітська традиція каже: майбутнє – вік солодощів. А Лазар був вже після першої фізичної смеpті.

А ще – він ніколи не сміявся, засміявся тільки раз, коли на базарі побачив, як якийсь чоловік крав глиняні глечики: «Дивіться, глина краде глину», – продовжує священик.

Є мощі Валентина пресвітера, якого вшановують 14 лютого. Кира та Іван – безсрібників монахів-цілителів. Романа Сладкоспівця – візантійського святого. Він вважається покровителем від недуг горла і заступником всіх співаків, поетів, артистів. Святий Бенедикт Нурсійський – батько західного чернецтва.

«Його Західна Церква вважає покровителем усієї Європи. Є зафіксовані зцілення від СНІДу. Святий Бенедикт лежить у Монте-Касіно, – розповідає отець Роман, а далі показує мощі святого Спиридона, який жив у 270-348 роках і був сучасником святого Миколая.

– Він лежить на острові Корфу і сьогодні температура його тіла становить 36,6. Щороку йому міняють черевики, бо зношує. Це святий, якого православні греки святкують більше, ніж святого Миколая, якого у них вкрали і відвезли у місто Бар в Італії». Колись на вшануванні святого Спиридона на остові Корфу побував письменник Микола Гоголь.

Ті, хто загубив якусь річ, приходять молитися до Антонія Падевського. За словами отця Романа, є багато зцілень від мощей ліванського святого Шарбеля.

«У Трускавці відпочивала жінка з Вінниці, коли їй повідомили, що сестра у комі, вона приїхала до нас, аби помолитися до Шарбеля, якого давно шанує. Взяла іконку, освячені олії і поїхала до Вінниці, щоб бодай в останнє побачити сестру.

Дуже сильно молилася, а недавно вони обидві знов приїхали до Борислава, щоб подякувати. Сестра розказує, що коли лежала в лікарні, над нею нахилився сивий дід з бородою і в каптурі, взяв за руку і казав вставати», – розповідає священик.

Є в бориславській церкви мощовик, де зібрані усі слов’янські святі. Володимир і Ольга, Борис і Гліб – князі-страстотерпці. Сербські, чеські, польські святі. Є українські новомученики – Микола Чарнецький, Василь Величковський, Йосафата, Тарсикія (Ольга Мацьків).

Поруч є мощовик з часточками Марії-Маргарити Алякорк – французької монахині, засновниці культу «Найсвятішого Серця Ісуса», святої матері Терези з Калькутти, Барнадетти Субіру, яка бачила Богородицю у Лурді, святої Аполонії, котра вважається покровителькою від зубних недуг.

Риза Богородиці

Однією з найвизначніших речей у храмі є ікона Божої Матері, яка називається цілителькою. У неї вмонтована риза святої Богородиці.

«Приїхала жінка, яка мала пухлину у грудях, і лікарі дали скерування на операцію. Вона тут довго молилася і обійшлося без операції. І то непоодинокий випадок. Це наша місцева чудотворна ікона», – каже отець.

Далі священик показує мощі святого Пантелеймона: «Дата його смерті – 303 рік. Його мощі були поділені на три частини. Голова знаходиться на Афоні, друга частина була в Константинополі і турки її спалили, а третя – у Римі. Коли встати на площі Джордано Бруно, спиною до пам’ятника, то побачите монастир, де є мощі святого Пантелеймона – його суха кров.

Щороку її у скляній колбі виносять на середину храму і ця суха кров починає кипіти. Минає цей день і вона знов засихає, аж до наступного року. Це відбувається 27 липня за новим стилем. Кров святого Пантелеймона оновлюється, а люди з усього світу приїжджають на це подивитися».

Отець Роман розповідає, що біля мощей святого Пантелеймона теж багато людей зцілилися. А ось святий Боніфатій допомагає тим, хто шукає порятунку від залежностей – пияцтва, наркоманії, ігроманії.

Священик наголошує, що не досить молитися до святого, треба дотримуватися ще й посту, бодай раз на тиждень родині, яка хоче зцілити залежного від згубної звички.

Біля іменного мощовика, де мощі святих, чиї імена найчастіше дають дітям, на чільному місці часточка святої Варвари – покровительки нафтовиків, яку особливо шанують у Бориславі.

Кров отця Піо пахла трояндами і фіалками

«У цьому мощовику – кармеліти і капуцини. Тут є отець Піо – він був стигматиком. По п’ятницях у нього кровоточили руки, ноги та ребро. Тут пов’язка з його кров’ю, яка завжди пахла трояндами і фіалками. Отець Піо помер 1958 року, а його останки нетлінні, досі ростуть нігті і волосся», – розповідає священик.

Далі він показує мощовик з учителями церкви, спільними для всіх – католиків та православних. Афанасій Великий, Василій Великий, Григорій Богослов, Іван Златоустий, Августин, папа Григорій Великий, Максим Ісповідник. За ними перевіряється ортодоксальність, вони є еталоном правильності вчення церкви.

«Ісус Христос каже, що із народжених від жінок нема більшого понад Івана Хрестителя. Тут його мощі і мощі його батьків. Батьки Марії – дідусь і бабуся Ісуса. І є риза Йосифа Обручника. Рим каже, що мощей Йосифа немає. Ісус забрав на небо свою маму, а Йосиф був названим батьком. Правдоподібно, що забрав і його, але залишилася риза», – пояснює священик.

Підходимо до останнього мощовика. Тут є часточка святого Домініка Гузмана – засновника ордену монахів-домініканів, Ігнатія Лойоли – засновника ордену єзуїтів, Ребеки Рафки – ліванської святої, покровительки сиріт. Натомість бездітні приїжджають молитися до мощей святого Домініка Савіо.

«У нашому храмі відбулося 48 зцілень від безпліддя. Є двійнята у Стебнику. Рік тому хрестив їх на Йордана. Є двійнята у Франківську, Червонограді тощо. А розлучені моляться до святої Єлизавети Канорі Мора, просять у неї доброї долі.

Хворі на pak просять зцілення у святої Анни-Марії Таїджі. У нашому храмі відбулося 22 зцілення на oнkoлогію. Маємо документи. Ми ведемо книгу зцілень, щоб мати всі ці свідчення», – каже отець Роман.

Кожен знайде свого святого

Щоб почути розповіді про святих, знадобиться щонайменше кілька годин, адже їх тут 720, а найближчим часом буде завершено ще три мощовики і виставлено 300 мощей, серед яких часточка Йосифа із Корпетино.

Цей монах-францисканець володів талантом левітації. За переказами, дар італійського ченця вперше проявився 4 жовтня 1630 року під час ходи у день пам’яті святого Франциска. Згодом Йосифа із Корпетино назвали монахом, що літає.

«Ми хочемо, щоби в нашому храмі кожен знайшов свого святого – його фізичну присутність. Кожен міг подякувати за своє ім’я, пригадати собі про його святість, його дорогу святості. Святі – це провідники Божої благодаті. Бог через них діє. А мощі завжди зцілювали.

У Книзі Царів є оповідь про пророка Єлисея. Вісім століть до нашої ери йшов похорон, але люди побачили орду і сховалися у печері, яка була місцем поховання святого пророка Єлисея. Щойно мертвий впав на кістки пророка – воскрес. Тому до мощей ми маємо шанобливо ставитися», – каже священик.

З кожним роком збірка мощей храму Святої Анни в Бориславі зростала і зрештою стала найбільшою в Україні. А люди продовжують сюди їхати – хто за вірою, хто за зцілення, хто з подякою…

Оксана ДУДАР

Related Post