Ми живемо в невеликій двокімнатній квартирі в обласному центрі. І мої батьки, і батьки чоловіка живуть в селі, за 30 кілометрів від нас і ми часто до них їздимо в гості.
Я люблю батьків свого чоловіка. Вони хороші люди, люблять нас, допомагають багато, по дрібницях. І я безмежно вдячна їм за все, що вони для нас роблять. Але як і всі батьки, вони люблять повчити, засунути свій ніс в наші справи. До появи дітей мене це не напружувало. Ми їздили до них в гості раз в два тижні і всі були щасливі.
З появою у нас дітей, наші батьки мабуть вирішили, що це їхні діти. Почалися постійні повчання про те, як я повинна сповивати, одягати, чим годувати, як годувати. Цей список можна продовжувати нескінченно. У нас на цьому грунті почалися серйозні непорозуміння.
Їздити до них в гості ми не перестали, їздили так само стабільно, раз в два тижні. Відповідно, особисте життя у нас з чоловіком пропало, вирішення важливих питань нашої сім’ї стали супроводжуватися не потрібними і нав’язливим порадами батьків і бабусь. Всі свята ми проводили в селі у свекрів. На що мої батьки вже навіть почали обурюватися. Моя мама почала говорити, що я свекруху люблю більше, ніж її.
Але я хочу більше часу проводити зі своєю родиною, з чоловіком і дітьми, без його батьків. Наші вихідні розділилися на поїздки в село і, у вільний від села час, справи (поїздка в магазин, ремонт, прибирання і тому подібне.) Часу на сімейний вечір не залишається зовсім. А я хочу проводити час з чоловіком і дітьми.
У підсумку, з часом ми починаємо їздити в село раз в три тижні, його батьки починають надзвонювати щовечора по відео зв’язку або приїжджати до нас в гості без попередження.
Цей Новий рік ми вирішили зустріти вдома, нашою маленькою сім’єю, а на новорічні вихідні поїхати вже в гості до наших батьків. Коли свекруха дізналася, що ми не приїдемо на Новий рік і приїдемо до них тільки після новорічних свят, вона дуже засмутилася. Як і моя мама, якій ми сказали те саме.
Але наші батьки вирішили зробити нам сюрприз і приїхали 31 грудня дружною компанією до нас без попередження. Не скажу, що я дуже зраділа, але що поробиш – батьки, вони і є батьки. Ми сіли за стіл і почали обговорювати наші проблеми. Свекруха зауважила, що квартира у нас маленька, як для нас усіх.
Тоді я їм запропонувала допомогти нам придбати більше житло – ми б продали цю квартиру, деякі накопичення у нас вже є, то ж якби батьки з обох сторін, ми б швидко вирішили цю проблему. Але свекруха відразу сказала, що у них зайвих грошей немає, так як вони планують добудовувати ще дві кімнати до їхнього приватного будинку.
Мої ж батьки сказали, що планують вдома міняти вікна, двері і робити капітальний ремонт, то ж на їхню допомогу теж не варто сподіватися.
Я не особливо і розраховувала на їхню допомогу, але мені було прикро. Бо виходить так, що втручатися в наше життя вони хочуть, приходити до нас без попередження можна, а допомагати нам не обов’язково.
Адже це наше особисте життя і ми не зобов’язані всі свята з ними проводити, і узгоджувати всі свої дії з ними.
Фото ілюстративне – boom.
