Ми з чоловіком 25 років разом і я навіть подумати б не могла, що він на таке здатний. У нас уже два дорослих сина, вчаться в столичному університеті. Мій чоловік працює лікарем на швидкій. Робота у нього складна, особливо зараз. Втомлюється дуже, бо навантаження величезне.
Ми влітку хотіли поїхати з ним на море відпочити, але не склалося. Не виходило нам обом разом відпустки взяти. Ми домовилися, що спробуємо на наступне літо кудись разом поїхати, але в кінці грудня чоловік прийшов і сказав, що він вирішив летіти в Єгипет… без мене… Мовляв, він дуже втомився, йому треба побути одному.
Я здивувалася вельми, але оскільки мене з роботи не відпускали, то чоловік вирушив один. Взяв путівку в агенстві в якийсь чотиризірковий готель в Єгипті. Каже, терміново треба відпочити від роботи, бо наступний рік теж обіцяє бути нелегким.
В підготовці до Новорічних і Різдвяних свят я і не встигла за ним скучити, діти приїхали на свята додому, я намагалася їм приділити увагу, про чоловіка якось не думала, він телефонував раз в день, казав, що у нього все добре.
Приїхав через сім днів такий вичавлений як лимон – ніби і відпочив, але погляд якийсь згаслий. На роботу пішов – адже у нього графік. І ось, через день після того, як він на роботу вийшов, дивлюся в смітнику папірці подерті, а там туристичний ваучер з квитками. А на квитках друге ім’я – жінка, Вероніка, 35 років. Чоловікові то моєму вже 47, ось і вирішив, мабуть, знайти собі молодшу – я то його напевно вже не влаштовую, адже мені в цьому році буде 45.
Я ці папірці тоді зберегла, а вночі в телефоні чоловіка почала нишпорити – тут то все і з’ясувалося. Розбудила його, пред’явила всі докази, звичайно, він зізнався. Я відразу зібрала всі його речі і виставила за двері. Синів в цей час вдома не було, вони з друзями поїхали в гори.
Потім я вже пояснила їм, чому тато з нами більше не живе. Та, мабуть, є справедливість на білому світі – бо та жінка, з якою він відпочивав на морі, відмовилася його приймати до себе жити. Як я потім про неї дізналася, вона розлучена, живе з п’ятирічним сином і мамою. Заміж вона не збирається, тому теж виставила мого чоловіка за двері.
Він дзвонити мені почав – мало не плакати жалібно, щоб пустила назад жити, а то на роботі він ночувати довго не зможе. Знову з його слів я стала улюбленою дружиною. Але я його поки не пускаю – нехай подумає. Про що він взагалі думав, коли з цією своєю Веронікою на море зібрався. Я ж ці 25 років була вірною дружиною.
А якщо чесно, я розгублена і не знаю, що робити. Чоловік клянеться, що це перший і останній раз. Не знаю, може варто йому пробачити, бо щось не дуже хочеться втрачати чоловіка в моєму віці.
Фото ілюстративне.
