fbpx
Життєві історії
– Це заради сина, – говорила я собі, коли вирішила привести в дім нового чоловіка. – Йому дуже потрібне чоловіче плече. Після того, як батько мого сина від мене пішов, я зареклася більше не заводити ніяких стосунків. Та цього разу вирішила спробувати

Нові стосунки зав’язалися випадково…

Колись я була шaлено закохана і думала, що це любов на все життя. Але сталося зовсім по-іншому. За матеріалами

Зі своїм першим чоловіком я розлучилася дуже швидко. Нашому синочку було всього два роки. Зовсім маленький був. Колишній чоловік поїхав жити до своєї матері на інший кінець країни. Він абсолютно не брав участі у вихованні Михайла, нашого спільного сина.

Ось і моя мама допомагала мені з вихованням малюка, а я в той час взялася за роботу. Направила всі сили на те, щоб домогтися успіху на роботі і піти вгору по кар’єрних сходах. А з чоловіками я зареклася більше не мати ніяких стосунків.

Крім цього я намагалася вдало виховати нашого єдиного сина. Я душі в ньому не чула. Купувала всякі подарунки і всі необхідні речі, щоб він ні в чому не потребував. Так як у мене не було за все, що я хотіла. Намагалася дати все своєму синові. При цьому ніяких відносин я не заводила. Мене влаштовувало моє життя.

Коли мій син пішов в школу, я його постійно звідти забирала після обіду. Я любила це робити, адже він був невимовно радий завжди мене бачити. Він навчався в першому класі. Тоді я дуже хвилювалася, адже він був ще достатньо маленьким.

Читайте також: Нещодавно я дізналася, що моя дочка вийшла заміж. На весілля їздили тільки батьки колишнього чоловіка. Ні мене, ні моїх батьків ніхто не запросив

Але одного весняного дня трапилася одна історія.  Я, як завжди, забирала його зі школи. Тоді ще відпросилася з роботи, так як пoгано себе почувала. У мене піднялася темпеpатура, і почався кaшель. Телефон свій я забула на роботі. Повернувшись додому, після того як я відвела сина в школу хтось подзвонив у двері.

Відкривши двері, я побачила перед собою заплаканого Михайлика. Поруч стояв рудоволосий чоловік років 35-ти, міцної статури. Син тут же кинувся в мої обійми і заплaкав. Він благав не каpати його. Я розгубилася і похитала головою.

Від незнайомця я дізналася про те, що мій син разом з дівчинкою втекли, коли був урок фізкультури. Той хлопчина знайшов дітей в оточенні зграї бродячих собак в сусідньому кварталі. Мені тут же стало пoгано від почутого. Тут я зрозуміла, що Михайликові не вистачає твердої батьківської руки. Я зрозуміла, що одній мені з ним не впоратися.

Я зважилася запросити того чоловіка на чай, щоб почути подробиці. Адже він прогнав бродячих собак. Пізніше від потім відвіз однокласницю Михайла назад додому. Незабаром, через три місяці Георгій переїхав до мене. Ми незабаром одружилися. А Михайло більше ніколи не тікав зі школи.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Related Post