– Це ти маєш їй сказати, щоб вона шукала собі інше житло, адже ти – її син, – не стримуючи емоцій, Алла поставила питання руба – або вона, або свекруха.
– Алло, але це ж моя мама. Як я її вижену з дому, якщо їй нема куди йти? – Андрій з усіх сил намагався пояснити дружині, що не гоже робити так, як каже вона.
– У неї є гроші, нехай шукає собі житло. Зрештою, ти у неї не єдиний син, тож нехай твій брат або забирає маму до себе в Америку, або висилає грошей і купує чи знімає їй житло – мені байдуже, – схоже, що Алла не збиралася здаватися.
– Ти ж знаєш, яка ситуація з Русланом. Не стане він мамі допомагати.
– Дивно. А саме він і мав би це зробити, бо не тобі, а йому мама купила квартиру. А кому житло – той за мамою доглядає.
– Алло, перестань. Я маму на вулицю не вижену, навіть якщо і не отримав від неї квартири. А все, що вона за 25 років нам висилала, хіба не рахується?
– Я тебе прошу, висилала вона. Що висилала? 100 доларів час від часу і сумку американського непотребу? Не заслужила вона, щоб у нас жити! – Алла стояла на своєму.
– Та до чого тут – заслужила чи не заслужила, якщо мова йде про рідну маму, – Андрій дивився на свою дружину, і не міг зрозуміти, за що вона так ненавидить його матір?
– Синку, не треба. Я піду. Ти не хвилюйся, я у тітки Тамари в селі поживу, а коли піду на поправку, то повернуся назад в Америку, – раптом сказала мама, яка стояла в коридорі вже хвилин 10, і прекрасно чула всю розмову сина з невісткою.
– Мамо, не зважай на слова Алли, живи у нас скільки хочеш, – намагався згладити непросту ситуацію Андрій, але Марія вже збирала свої речі у валізи.
Через кілька хвилин вона викликала таксі і поїхала, Алла полегшено видихнула, а Андрій вийшов на вулицю, щоб пройтися і прийняти якесь рішення.
Марія вся в сльозах таки поїхала в село до родички, хоча не була впевнена в тому, що та захоче її прийняти, якщо з дому рідного сина невістка вигнала.
26 років тому Марія виграла Зелену Карту і поїхала в Америку. Тоді їй було 40 років.
Виїхала вона з чоловіком, і молодший син Руслан, якому на той час було 13 років.
А старший, 20-річний Андрій, уже зустрічався з Аллою, і не хотів без коханої їхати. Тому Андрій залишився вдома, в їхній двокімнатній квартирі.
Спочатку на чужині було дуже важко, але з часом призвичаїлися, влаштувалися на роботу, стали заробляти.
Поки Руслан ріс, батьки намагалися щось відкласти, щоб допомогти йому з житлом. З часом таки допомогли придбати Руслану невеликий будиночок, в якому він став жити окремо.
Весь цей час Марія не забувала і про свого старшого сина. Що могла, то йому додому і висилала – і одяг, і їжу, і предмети побуту, часто і грошенят підкидала.
Андрій одружився з Аллою, і вона постійно картала чоловіка, що їм його батьки-американці нічим не допомагають.
Тож коли Алла захотіла кращої квартири, Марія дозволила продати їм свою стару, і допомагала сплатити залишок за нову, трикімнатну, яку вони взяли в новобудові.
Але і це Аллу не задобрило, бо вона вважала, що цього мало, адже вони мають на всьому економити, щоб і ремонт зробити, і меблі купити. А вона хотіла, щоб американські родичі все готове їй піднесли під ніс на тарілочці з золотою облямівкою.
А оскільки так не сталося, то і потрапила свекруха в немилість.
Марія прожила в Америці не повних 27 років, але кілька місяців тому була змушена повернутися додому через те, що її чоловік на старості років в Америці собі іншу знайшов.
Жили вони разом в орендованому житлі, чоловік залишив цей будиночок собі і своїй новій пасії, а Марії після розлучення запропонував знайти собі щось інше.
Біда одна не ходить. Жінка, до того ж, втратила роботу, і не могла собі дозволити одна орендувати житло.
Стала вона проситися до сина, якому в свій час вона допомогла купити будиночок, але Руслан маму до себе не пустив. Так і сказав, що всі мають жити окремо.
У Марії просто виходу не було, ще й здоров’я почало підводити, тому вона вперше за багато років вирішила поїхати додому. Сподівалася, що хоч старший син, у якого трикімнатна квартира, її прийме.
Андрій і прийняв, та його дружина проти, влаштовувала сцени, поки не виперла свекруху з свого дому.
– Маріє, ти? Та я заледве тебе впізнала! – обійняла родичку Тамара, яка була двоюрідною сестрою Марії.
Тамара прийняла у себе гостю, а коли та розповіла, що з нею трапилося, родичка запропонувала, щоб сестра жила у неї в селі.
– У мене є нікого не залишилося, і сина не стало, і чоловіка. Так що я сама вже 10 років. Не пропадемо ми з тобою, сестричко. Город є, господарка є, так що все буде добре. Сподіваюся, ти там в своїй Америці ще не розучилася на городі працювати?
Так Марія оселилася у своєї родички. Добре їй було у Тамари. Тільки вона все на телефон поглядала, чи бува хто з синів їй не телефонував.
Та на екрані було пусто, ні старший син, ні молодший про неї не згадав. Виходить, що мама без грошей нікому з них не потрібна.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
