Якби Марія Іванівна знала, чим для неї обернеться подарунок її молодшої дочки, то нізащо б на нього не погодилася. Але ж хто знав, що так вийде.

Марії Іванівні виповнювалося шістдесят. Вона жила у двокімнатній квартирі в місті, яку колись разом із покійним чоловіком отримали ще за радянських часів. Для неї ця квартира була цілим світом: стіни пам’ятали дитячий сміх її двох доньок, новорічні ялинки, перші шкільні ранці й навіть сльози після невдалих іспитів.

Тепер доньки виросли. Старша, Галина, мала 35 років, була заміжня й виховувала двох дітей. Жила в іншому районі з чоловіком в його квартирі, працювала бухгалтеркою, мала спокійне й розмірене життя.

Молодша, Ірена, мала 30 років і залишалася самотньою, жила в орендованій квартирі, бо збирала на свою. Вона працювала в офісі, заробляла непогано, але постійно порівнювала себе зі старшою сестрою. І хоч у Галини не було розкішного життя, Ірена все одно відчувала, що має довести свою значимість.

За кілька тижнів до маминого дня народження Ірена сказала:

– Мамо, ти вже стільки років живеш у цій квартирі. Треба ж хоч якось освіжити. Давай я зроблю тобі ремонт. Це буде мій подарунок.

Марія Іванівна здивувалася, але зраділа:

– Доню, та навіщо так тратитися? Я й так живу, вже звикла.

Але молодша донька наполягала:

– Мамо, не сперечайся. Ти ж у мене одна. Хочу, щоб ти мала затишок.

І справді, Ірена взялася активно: привела майстрів, купила шпалери, плитку у ванну, нові двері. Мама відчувала вдячність, хоча й було трохи незручно. Галина ж прийшла і побачила:

– Ого, Ірено, та ти, бачу, все серйозно вирішила.

– Ну так, я ж не як деякі… – кинула Ірена з іронією.

Галина промовчала, але їй було боляче. Вона ж ніколи не змагалася з сестрою, тільки хотіла, щоб у мами все було добре.

На мамине свято зібралися всі: діти, онуки, сусіди. Квартира сяяла після ремонту, всі хвалили. Ірена ходила горда, наче вона господиня свята.

Коли гості розійшлися, Ірена несподівано сказала мамі:

– Мамо, слухай. Раз я зробила такий подарунок, то треба подумати наперед. Давай перепишемо квартиру на мене. Ну, щоб було справедливо. Я ж вклала стільки грошей.

Марія Іванівна аж застигла.

– Доню, про що ти говориш? Це ж моя квартира. І в мене дві дочки.

– Але Галина має чоловіка, у неї є де жити! А я сама. Хіба не логічно, щоб ця квартира була моєю?

Мати важко зітхнула.

– Ірено, я вдячна тобі за ремонт, але не можу так вчинити. Це буде несправедливо щодо твоєї сестри. Якщо вже так хочеш, то я краще візьму кредит і віддам тобі ці гроші, щоб ніхто не був ображений.

– Мам, який кредит? – голос Ірени затремтів. – Ти що, не довіряєш мені? Я ж зробила це з найкращих намірів. Але квартира ця має належати мені.

Марія подивилася на дочку і важко зітхнула.

– Це не питання довіри. Це питання совісті, – тихо сказала вона. – Якщо вас у мене двоє, то і ділити все треба навпіл.

– Але ж я зробила ремонт, витратила майже 100 тисяч гривень. Мамо, я сподівалася, що все це з часом стане моїм, – розплакалася Ірина.

– Доню, гроші я тобі поверну, а квартира буде вам обом, – твердо повторила Марія.

Ірина пішла дуже ображена, вважаючи, що мама вчинила несправедливо.

А Марія була в розпачі, бо і уявлення не мала, як має повернути дочці таку велику суму.

Коли Галина дізналася про розмову мами і сестри, їй стало прикро:

– Ірено, ну як так можна? Ти ж знала, що ця квартира для нас обох.

– Для нас обох? – глузливо перепитала Ірена. – Тобі ж не треба, у тебе є все! А я лишилася з нічим.

– Але ти ж сама вибирала так жити! Я ніколи не змагалася з тобою.

– Бо ти завжди «старша, правильна, приклад для всіх»! Я теж хочу щось мати!

Сестри посварилися так, що кілька тижнів не розмовляли. Марія Іванівна ночами не спала, думаючи, як помирити їх.

Одного дня мама покликала дочок до себе. Вона поставила на стіл чай і сказала:

– Дітки мої, ви – моє життя. Я не хочу, щоб через стіни й двері ви стали чужими одна одній. Ця квартира залишиться на двох. Як вирішите – чи продасте й поділите, чи залишиться одній, а інша отримає компенсацію. Я хочу, щоб ви жили в мирі.

Та Ірина залишалася твердою у своєму переконанні – вона щиро бажала, що мамина квартира має бути тільки їй, бо сестра не вклала в ремонт жодної гривні.

Марія ночами не спить, думає, як тепер буде найправильніше вирішити цю ситуацію.

А що б ви порадили Марії? Яке рішення буде найправильнішим?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.