– Це моя мама, а отже і будинок мій! – заявив мені мій колишній чоловік, коли дізнався про волю своєї матері.
Свекруха, усім на подив, зробила неочікуваний крок – переписала свій будинок на нашу з Олександром спільну доньку. Інший батько порадів би – бабуся записала своїй онучці хату, але це точно історія не про мого чоловіка. Він виявився проти.
З претензіями він чомусь пішов не до своєї мами, яка прийняла таке рішення, а до мене. Олександр вирішив, що це я все так підлаштувала, і сказав, що просто так це не залишить.
Пішов від мене чоловік сам, ще 8 років тому. Зробив це дуже підло. Наша тоді 10-річна донечка хворіла, і потрібно було відвезти її на море. Я не раз говорила про це чоловікові, але він лише відмахувався, казав, що грошей нема на такі розваги.
Та я знайшла гроші. Я працювала вчителькою, і все літо у мене канікули. Так от, я на три місяці поїхала в Польщу на заробітки, і заробила гроші на море.
Весь цей час з нашою дитиною була свекруха, а чоловік робив вигляд, що працює. Чому я кажу робив вигляд – бо він мені за три місяці жодної гривні так і не дав.
У вересні я взяла відпустку за свій рахунок і поїхала за кордон на 14 днів, вибрали Туреччину. Донечці відпочинок дуже сподобався, до того ж, пішов на користь, тому я була задоволена, що змогла все так організувати.
Та вдома на мене чекав сюрприз, дуже неприємний. Мій чоловік заявив мені, що у нього є інша жінка і він іде з сім’ї. Завів він роман ще тоді як я в Польщу поїхала, і зробив мене винною, що це все через мене, бо я його кинула, залишила одного.
– Я йду, бо Орися дитину чекає, – заявив мені чоловік.
– А як же наша дитина? Їй теж батько потрібен, – нагадала я.
– Вона вже доросла.
– Доросла? Та їй лише 10 років. Все найцікавіше тільки починається.
– Я вам залишаю квартиру, так що все у вас буде добре, – наче з барського плеча кинув чоловік фразу, яка мала б мене заспокоїти. – Але в обмін на це ти відмовляєшся від будь-яких аліментів, – додав він.
Мені було так прикро, що словами не передати. Але що я могла вдіяти? Олександр розлучився зі мною, пішов жити до своєї нової пасії, а я стала працювати на двох роботах, щоб змогти дати нашій дитині все необхідне. Чоловік, як і обіцяв, не допомагав нам зовсім.
Але допомагала його мама. Свекруха моя хороша, справедлива жінка. У нас з нею ніколи не було непорозумінь ні тоді, як я була її невісткою, ні після того, як ми з Олександром розлучилися. Вона ніяк не коментувала вчинок свого сина, але було видно, що їй прикро через те, що все саме так сталося.
Вона часто забирала онучку до себе навіть на все літо, коли я їздила в Польщу на підробіток. Моя дочка теж бабусю любила, і з задоволенням проводила у неї час.
Зараз моя дочка вже студентка, вчиться в медичному, і поступила власними силами, чим я дуже пишаюся. З бабусею вона і досі підтримує теплі стосунки. А ось про батька свого і чути нічого не хоче, і я думаю, що вона має право так думати.
В минулому році була дуже неприємна ситуація. Ми з дочкою приїхали, як зазвичай, до свекрухи на Святвечір, і в цей час без попередження вперше за багато років вирішив завітати до мами і мій чоловік. Йому дуже не сподобалося те, що він нас там побачив, адже приїхав він з своєю новою родиною – дружиною і дитиною.
Ми з дочкою стали збиратися додому, бо почули, як він вичитує маму на кухні, мовляв, навіщо вона нас запросила.
Відтоді ми з свекрухою не бачилися. Якийсь неприємний осад залишився. А в цьому році вона сама до нас приїхала і сказала, що хоче зробити дарчу на свій будинок на мою доньку.
Чому свекруха прийняла таке рішення – мені невідомо, але моєму чоловікові це не сподобалося. Він не хоче втрачати спадщину, вважає, що ми своє вже отримали, адже він залишив нам квартиру.
Я йому нагадала, що він за це не платив аліменти, та для нього це не аргумент. Його дружина проти, щоб все дісталося доньці від першого шлюбу, адже у них теж є спільна дитина.
Олександр каже, що ми маємо відмовитися від спадщини. Я йому порадила з цим питанням йти до своєї матері.
Дочці я поки-що нічого не розповідаю, не хочу її наперед засмучувати.
А яка ваша думка – ми справді маємо відмовитися від спадщини?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
