Я родом з чудового села на Прикарпатті. Наше село розташоване неподалік від обласного центру, так що я школу вже закінчувала у місті, незабаром вступила до університету, вчилася на педагога. Якось на канікулах я приїхала в рідне село і там познайомилася з Андрієм. Ну як, познайомилася – хлопець виявився моїм сусідом, але в силу того, що у нас була різниця у віці в 6 років, ми з ним якось досі не перетиналися.
Це був день народження моєї сусідки, я зайшла до неї на хвилинку, щоб привітати, а Андрій, як її двоюрідний брат, теж прийшов. З першої ж зустрічі ми обоє зрозуміли, що більше не хочемо розлучатися. Ми почали зустрічатися, я була дуже щаслива.
Через кілька тижнів мені зателефонувала та сама сусідка і повідомила, що її тітка, тобто мати Андрія, дуже проти, щоб її син зустрічався зі мною. Я здалася їй недостатньо красивою, недостатньо заможною. Але все це були лише відмовки. Справжню причину я зрозуміла трохи пізніше. Виявляється, моїй майбутній свекрусі дуже не подобалася моя мама. Колись давно, ще в часи їхньої молодості, вони щось між собою не поділили. От мама Андрія і перенесла цю нелюбов з моєї мами на мене.
Але Андрій був непохитний і дуже сильно мене любив. Ми одружилися, просто розписалися у РАЦСі, і через півтора року у нас народилася дочка Алінка. Мама Андрія була в захваті від внучки, але мене як і раніше не приймала і повчала як можна частіше, буквально при кожній зустрічі в її очах я була поганою дружиною і матір’ю.
Андрій втомився від цього всього. Купив великий букет троянд, які обожнює його мама і поїхав до неї з тортом на серйозну розмову. Повернувся він тільки ввечері і був дуже сумним. Очевидно, що розмова не вдалася. Я запропонувала чоловікові переїхати подалі від мами, щоб це так сильно не впливало на нього. Андрій майже погодився, але після тієї розмови став зовсім похмурим.
Виявилося, що свекруха поставила йому умову. Якщо він не розлучиться зі мною, то вона просто відмовиться від нього. Якщо чесно, я дуже боялася, що мій чоловік стане на бік матері. І все це дійсно закінчиться розлученням.
Андрій пізніше сказав мені, що навіть думки такої не допускав і ніколи нас з дочкою не кине. Він подзвонив матері і сказав про своє рішення, та кинула слухавку. Через місяць після цього ми переїхали в столицю, де кар’єра Андрія швидко пішла вгору і ми стали на ноги практично за перші місяці. Я чекала другу дитину і пішла в декрет, Алінка пішла в дитячий садочок.
Навіть після народження другої дитини мати Андрія жодного разу не подзвонила і не привітала. Внуки їй теж не потрібні. А все, що їй потрібно – довести свою правоту. Ми раді, що переїхали і тепер можемо уникнути раптових приїздів та іншої стандартної нісенітниці, яку любила влаштовувати моя свекруха. Адже це все-таки наша сім’я.
Скільки років пройшло, я сама намагалася помиритися з нею, але жінка все одно не приймає мене. Не розумію я таких, як вона. Адже ми любимо один одного, навіщо все так псувати? Андрій і сам каже, що не розуміє її реакції, але зараз вже нічого змінити не можна. Моя мама теж мовчить, не хоче говорити, що там у них колись сталося.
Дивлячись на свою свекруху, я дала собі слово, що коли мій син виросте – я підтримаю його вибір, адже це вже буде його майбутня сім’я і я не маю право диктувати йому з ким жити. Якби всі батьки менше втручалися в життя дітей, то і жити їм було б легше.
Фото ілюстративне – compoferrum.