fbpx

Це була найгірша неділя в моєму житті. Дочка привела до нас додому нареченого, і ми з чоловіком відразу вирішили, що треба щось робити. А тепер я дивлюся на зятя і думаю, що ось він – найкращий чоловік на світі для нашої дівчинки. Добре, що ми тоді не наробили справ, про які тепер дуже б шкодували

Наша єдина донька Ольга дуже розчарувала нас з чоловіком, коли привела додому нареченого, на 20 років старшого за неї.

Спочатку про його вік я нічого не знала, ми домовилися, що вона приведе свого нареченого до нас в найближчу неділю.

Я старанно готувалася до зустрічі з майбутнім зятем, уявляла який він.

Коли нарешті цей день настав і я побачила його на порозі та просто ноги підкосилися, бо майбутній зять виявився вдвічі старшим за нашу доньку.

Коли вони пройшли в кімнату, ми з чоловіком лише сумно переглянулися:

Чоловік мене відвів в сторону, і відразу сказав, що ми не можемо цього допустити, і треба негайно щось робити.

За столом і я, і чоловік, сиділи без настрою. Звичайно, і дочка, і Ярослав помітили це.

Це була найгірша неділя в моєму житті. Ну не могла я змиритися з тим, що наша дівчинка зв’язалася з чоловіком, який годиться їй в батьки!

Ользі 24 роки, Ярославу – 44!

Він ще жодного разу не був одружений.

І нехай він найкращий чоловік, далі що? Які перспективи?

Інтереси різні і запити теж. Різні покоління. Про які стосунки взагалі можна говорити?

Пізно ввечері зателефонувала Ольга, повідомила, що вони вже вдома.

Я на емоціях стала її картати, що вона хоче вийти заміж за чоловіка, який годиться їй в батьки.

Просила подумати, що буде через 15 років. Вона буде – молода жінка в розквіті сил, а він – практично старий чоловік.

Я говорила так, бо хотіла втовкмачити доньці, у що вона встрягає, переконати, що щастя буде недовговічним.

Але Ольга розплакалася і кинула слухавку.

Після цього ми з чоловіком вирішили діяти через Ярослава.

Коли Ольга була у ванній я знайшла в її телефоні його номер. Я зателефонувала йому і попросила залишити нашу доньку в спокої.

Він мовчки слухав, а в кінці сказав:

– Сподіваюся ви коли небудь зрозумієте, які ми щасливі разом. І зможете це прийняти.

Я кинула слухавку, сьогодні навіть соромно згадувати про це, але хто міг подумати, що життя раптом так поверне і станеться те, що сталося.

Увечері я зателефонувала доньці дізнатися, як вона доїхала, але ніхто не відповідав, а опівночі подзвонив Ярослав.

Він повідомив сумну новину, по дорозі Ольга не справилася з керуванням і тепер в лікарні. Але лікарі не давали ніяких прогнозів.

Ольга прийшла до тями, але коли зрозуміла, що з нею сталося, сказала Ярославу, що більше не хоче його бачити.

Але Ярослав приходив щодня і сидів мовчки чекав.

Так тривало кілька тижнів, а потім ще кілька місяців Ярослав від неї не відходив, щоб поставити її на ноги.

Я плакала від сорому за свою поведінку, і від радості, що моя дівчинка не залишиться одна.

Пройшов рік, Ольга повністю одужала, залишилася невелика кульгавість, але це все дрібниці в порівнянні з тим, що могло б статися.

Днями Ольга з Ярославом приїжджали до нас в гості щасливі, очі горять, повідомили, що скоро ми станемо бабусею і дідусем!

Я дивилася на зятя і думала, що ось він – найкращий чоловік на світі для нашої дівчинки.

Добре, що ми тоді не наробили справ, про які тепер дуже б шкодували.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page