Наша єдина донька Ольга дуже розчарувала нас з чоловіком, коли привела додому нареченого, на 20 років старшого за неї.
Спочатку про його вік я нічого не знала, ми домовилися, що вона приведе свого нареченого до нас в найближчу неділю.
Я старанно готувалася до зустрічі з майбутнім зятем, уявляла який він.
Коли нарешті цей день настав і я побачила його на порозі та просто ноги підкосилися, бо майбутній зять виявився вдвічі старшим за нашу доньку.
Коли вони пройшли в кімнату, ми з чоловіком лише сумно переглянулися:
Чоловік мене відвів в сторону, і відразу сказав, що ми не можемо цього допустити, і треба негайно щось робити.
За столом і я, і чоловік, сиділи без настрою. Звичайно, і дочка, і Ярослав помітили це.
Це була найгірша неділя в моєму житті. Ну не могла я змиритися з тим, що наша дівчинка зв’язалася з чоловіком, який годиться їй в батьки!
Ользі 24 роки, Ярославу – 44!
Він ще жодного разу не був одружений.
І нехай він найкращий чоловік, далі що? Які перспективи?
Інтереси різні і запити теж. Різні покоління. Про які стосунки взагалі можна говорити?
Пізно ввечері зателефонувала Ольга, повідомила, що вони вже вдома.
Я на емоціях стала її картати, що вона хоче вийти заміж за чоловіка, який годиться їй в батьки.
Просила подумати, що буде через 15 років. Вона буде – молода жінка в розквіті сил, а він – практично старий чоловік.
Я говорила так, бо хотіла втовкмачити доньці, у що вона встрягає, переконати, що щастя буде недовговічним.
Але Ольга розплакалася і кинула слухавку.
Після цього ми з чоловіком вирішили діяти через Ярослава.
Коли Ольга була у ванній я знайшла в її телефоні його номер. Я зателефонувала йому і попросила залишити нашу доньку в спокої.
Він мовчки слухав, а в кінці сказав:
– Сподіваюся ви коли небудь зрозумієте, які ми щасливі разом. І зможете це прийняти.
Я кинула слухавку, сьогодні навіть соромно згадувати про це, але хто міг подумати, що життя раптом так поверне і станеться те, що сталося.
Увечері я зателефонувала доньці дізнатися, як вона доїхала, але ніхто не відповідав, а опівночі подзвонив Ярослав.
Він повідомив сумну новину, по дорозі Ольга не справилася з керуванням і тепер в лікарні. Але лікарі не давали ніяких прогнозів.
Ольга прийшла до тями, але коли зрозуміла, що з нею сталося, сказала Ярославу, що більше не хоче його бачити.
Але Ярослав приходив щодня і сидів мовчки чекав.
Так тривало кілька тижнів, а потім ще кілька місяців Ярослав від неї не відходив, щоб поставити її на ноги.
Я плакала від сорому за свою поведінку, і від радості, що моя дівчинка не залишиться одна.
Пройшов рік, Ольга повністю одужала, залишилася невелика кульгавість, але це все дрібниці в порівнянні з тим, що могло б статися.
Днями Ольга з Ярославом приїжджали до нас в гості щасливі, очі горять, повідомили, що скоро ми станемо бабусею і дідусем!
Я дивилася на зятя і думала, що ось він – найкращий чоловік на світі для нашої дівчинки.
Добре, що ми тоді не наробили справ, про які тепер дуже б шкодували.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.