Ірина була по-справжньому завидною нареченою, адже мала багате придане. Батькова сестра поїхала на заробітки за кордон, через деякий час зустріла свого судженого, там і залишилася. А улюбленій племінниці дозволила користуватися її нажитим добром. Вона жила у великій трикімнатній квартирі рідної тітки. Їздила також на тітчиній іномарці. Весь одяг у Ірини був дуже дорогий, про це теж подбала тітка.
Анатолія Ірина зустріла в нічному клубі. Таких, як він часто називали «золотою молоддю»: він був привабливий, доглянутий, був одягнений в дорогий брендовий одяг і пахнув тільки люксовим парфумом. І годинник, і телефон у нього були останньої марки. Він створював враження впевненого в собі чоловіка, такого, що відбувся. Дівчина відразу зрозуміла: ось він – принц, який забезпечить їй безбідне і щасливе майбутнє.
Звичайно, сама Ірина на фоні Анатолія теж виглядала доволі розкішно, адже і телефон і годинник у неї були, так само, модної моделі. До того ж, її образ доповнювали цілком непогана машина і трикімнатна квартира в центрі міста.
Після двох місяців романтичних вечерь в ресторанах і прогулянок під зірками, Анатолій зробив пропозицію коханій і переїхав до неї. Через місяць Ірина погодилася вийти за нього заміж. Попрямували молоді в РАЦС писати заяву.
Закохані напевно б зіграли весілля і продовжили дурити один одного, якби на порозі не з’явилася улюблена тітонька. Щойно увійшовши в квартиру, вона відразу повідомила молодій нареченій про те, що вона приїхала продавати квартиру. Покупці вже були, тому господиня цих володінь надала родичці термін в один місяць для пошуку іншого житла. І, до речі, іномарку свою вона так само продавала, бо за кордоном планувала купити на ці гроші нерухомість.
І тут почалося найцікавіше. Від чарівного і уважного хлопця Анатолія нічого не залишилося. У пари виникли серйозні непорозуміння. Взаємні закиди, звинувачення, доходило до того, що вони просто перестали спілкуватися.
Виявилося, що всі гаджети і інші речі, що Анатолій носив на собі, куплені теж в кредит, а годинник – просто якісна копія модної фірми. Утримувати він сім’ю не може, так як кредит забирає майже 80% зарплати.
Весілля скасували: ні у одного з них не знайшлося ні грошей, ні бажання на шлюб. А наречений сказав:
– Я думав, ти багата. Не думав, що так мене обдурила.
Зібрав речі і грюкнув дверима.
Але тітка Ірини нічого продавати не стала, не потрібні були їй гроші. Рідний брат, тато Ірини, просто попросив перевірити її нареченого, аж надто слизьким типом йому здавався Анатолій.
Ірина довго переживала через усе, що сталося, та нічого не повернути. Через рік вона зустріла гарного хлопця, для якого було не важливе її матеріальне становище, вони одружилися і до цього часу живуть душа в душу.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
