fbpx
Життєві історії
Три роки тому я відпочивав в санаторії. Там познайомився з Марією. Я вже давно розлучився зі своєю дружиною, тому став зустрічатися з цією жінкою. Я вже, правда, давно немолодий, мені 68 років, а їй – 54, але добрішої і поряднішої людини я ніколи не зустрічав. Коли повернулися додому, ми ще довго спілкувалися, телефонували одне одному, а потім вона запропонувала мені жити разом і я переїхав до неї. Ми тиждень жили дуже щасливо, а потім до Марії приїхали її доньки, вони дізналися, що я живу в квартирі їх мами

Так склалося, що десь три роки тому я познайомився з однією хорошою жінкою. Зазначу вам відразу, що ми з нею вже не молоді люди, якщо так можна сказати. Мені зараз 68 років, а Марії 54.

Я розумію, що вік у мене вже не той, і багато людей можуть мене не зрозуміти, засуджувати за те, що я пишу зараз сюди, ділюся усім, але все ж я хотів би розповісти про свою долю, порадитися і вирішити свою проблему, яка здається мені досить таки суттєвою на сьогоднішній день.

Я в своєму житті одружений був всього один раз, це було багато років тому. Зі своєю дружиною ми вже давно розлучилися, у нас є двоє досить дорослих дітей. Я змирився з самотнім життям і більше не намагався знайти другу половинку, прийняв те, що приготувала для мене моя доля, звик жити один і надіятися лише на себе.

Та й вік уже не той, щоб вірити в щире кохання, гарні обіцянки і ходити на побачення з квітами та коробкою цукерок.

Одного року я влітку відпочивав в санаторії і познайомився там з досить таки симпатичною і приємною жіночкою. Марія працює в шкільній їдальні, вона спокійна, сором’язлива та доброї вдачі жіночка, якась така легка в спілкуванні, не заздрісна і не любить осуджувати інших людей.

Марія симпатична і щира, таких жінок я давно не зустрічав, мені з нею було цікаво спілкуватися та проводити час. Я не зустрічав ніколи такої жінки, від неї віяло якимись добром та світлом.

Коли ми повернулися з санаторію додому, то не припиняли спілкування, дуже часто телефонували одне одному, зустрічалися. А через місяць ми вирішили жити разом, адже зрозуміли, що дуже підходимо за характером одне одному.

Але вся справа в тому, що до цього я жив у своєї тітки, у неї була квартира, оскільки я не ділив нашу спільну квартиру  з своєю першою дружиною, а залишив її своїм дітям. Тому свого житла у мене немає і досі.

Ми з Марією щиро поговорили, вона знала мою ситуацію, але відразу сказала, що це не проблема, адже у неї є своє власне житло, вона запропонувала жити в її квартирі.

Я давно не відчував себе таким щасливим. Нарешті зустрів людину, яка розуміла мене і була рідною по духу, вона була готова поділитися зі мною всім, що мала сама. Я тепер знав, що спокійно можу розділити з нею свою старість.

Та наше щастя тривало не довго. Через тиждень нашого спільного життя до Марії прийшли її доньки, вони дізналися, що вона живе разом зі мною. Її діти стали просити, щоб я покинув її квартиру і повернувся жити до себе.

Марія вже сама спробувала пояснити, що це її життя, а вона доросла людина і сама знає, що для неї краще. Але доньки тоді відразу сказали, що мені потрібна лише її квартира, вони не вірять в мої щирі наміри, адже, якщо я хороший чоловік, то маю в своє житло привести свою дружину. А якщо я в своєму віці не маю власного даху над головою, то щось тут недобре, мені потрібно лише десь жити.

Як довести рідним людям Марії, що мені байдуже до того житла, я щиро кохаю її. Але доньки були категоричні, вони сказали матері, якщо вона обере мене, то про них може забути і не розраховувати на їх допомогу у старості. Тепер я не знаю, як мені бути, адже мені шкода Марію, і я не хочу, щоб вона робила вибір між мною та своїми дітьми. Це для неї буде дуже непросто.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page