У моєї бабусі було двоє дітей: моя мама і її рідний брат. Але вона ставилася до них дуже неоднаково, все життя вона поклала на благополуччя дядька, не звертаючи особливої уваги на потреби доньки. У мами і її брата різниця в п’ять років, вона старша. Мама завжди була відповідальна за молодшого брата.
Синові мама допомогла купити квартиру, продавши дачу і додавши свої накопичення. Доньці ж вона сказала, що забезпечити житлом її має чоловік. Я не розуміла такої логіки, адже по суті це вона забезпечила родину дядька житлом, а не він сам постарався. Мама не дивлячись ні на що, продовжувала спілкуватися з своєю мамою і намагалася їй допомагати. Вона говорила, що батьків не вибирають.
Три роки тому мамі знадобилися кошти, вона занедужала. Ми тоді гроші збирали всюди, де тільки могли. Батько продав машину, працював і підробляв цілодобово, я теж намагалася щось заробити. Логічно, що ми звернулися за допомогою до бабусі та дядька. Але у них грошей не виявилося, як вони сказали.
А через місяць ми дізналися у моєї двоюрідної сестри було шикарне весілля, і бабуся подарувала молодим пристойну суму грошей. Про весілля ми дізналися, тому що родичі виклали фотографії в соцмережі. Нас навіть не покликали, пояснили, що розуміють, що нам зараз не до цього. Ось так.
На щастя, історія з мамою закінчилася добре. Після цього навіть мама щось для себе усвідомила і перестала спілкуватися з ріднею. Так, повідомлення на свята, все.
Коли не стало батька, я вирішила переїхати до мами, щоб допомогти, доглянути. Свою квартиру вирішили поки здавати, гроші зайвими не були, особливо з огляду на, що мамі з роботи довелося піти, їй було важко цілий день крутитися.
Зараз мама дуже захоплена турботою про дитину, так що у мене з’явилася можливість підробляти. На повний день я не вийшла, але дещо в віддаленому режимі роблю. Мій чоловік з мамою уживаються чудово. Це мене дуже тішить, бо я так думаю, мамі одній жити тепер не варто. Навіть почали обговорювати питання про будівництво будинку на всіх. Все йшло добре, поки не намалювався дядько.
Він нам повідомив, що бабуся занедужала, за нею потрібен цілодобовий догляд. І дядько вважав, що це має робити саме моя мама.
Аргументи у дядька були такі – вона дочка, їй належить доглядати за літніми батьками, а ще мама не працює, на відміну від дядька, тому може бути цілодобово поруч. Я була присутня при цій розмові, і я просто не знаходила слів.
Бабуся все життя про маму не згадувала, а дядькові все на золотій тарілочці підносила. Квартира – йому, допомога – йому, весільний подарунок – його дочці. Тому я мамі сказала, щоб вона навіть не думала піддаватися на вмовляння. У дядька там і дружина, і донька є, яким бабуся свого часу все дала, от нехай вони тепер працюють.
Дядько приїхав за два дні до виписки бабусі. Бадьоро так почав, мовляв, о такій-то я її заберу, о такій-то до вас привезу, ви вже місце підготуйте. Але я його зупинила і попередила, що ніхто нікого сюди не привезе. У нас тут і так народу вистачає.
Нехай дядько доглядає її сам або винайме доглядальницю. Або можна продати її квартиру, а з цих грошей влаштувати її в спеціальний інтернат, де за нею доглядатимуть. Дядько аж підскочив, як це квартиру продати! Так йому не подобалося, мабуть, свої плани на квартиру вже були. Але я розвела руками– це моє останнє слово. Дядько образився і пішов.
Мама весь день ходила сумна. Увечері сказала, що якось не гарно виходить ось так з матір’ю обходитися. Але я її заспокоїла, у неї є дуже діяльний син, він обов’язково щось придумає.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
