fbpx

Три роки тому мій чоловік нарешті повернувся з заробітків з Америки, де він був довгих 25 років. Чоловік працював, гроші всі мені додому висилав, а я будувала хати. От тільки я помилку одну велику зробила, про яку я зараз дуже шкодую

Три роки тому мій чоловік нарешті повернувся з заробітків з Америки, де він був довгих 25 років.

Ви запитаєте мене – що ж то була за сім’я? А я відповім – сама не знаю.

З’явилася можливість виїхати і щось заробити, от чоловік нею і скористався. А я його в цьому підтримала, бо ж у нас двоє синів підростало, я про них в першу чергу дбала, та й не думала я, що все це затягнеться так надовго.

Чоловік працював в Америці, гроші всі мені додому висилав, а я будувала хати.

Саме так, не один будинок, а цілих два!

Спочатку я звела новий будинок недалеко від себе, то якраз старший син одружувався, і я його з дружиною туди впустила.

Невістка щебетала до мене не довго. Як тільки відчула себе повноправною господинею (будинок я відразу на сина записала), так зачинила двері свого дому, натякаючи мені на те, що нема чого мені до них просто так ходити.

А як не ходити до рідного сина, коли він живе за 200 метрів від тебе?

Але нехай. Син старший у всьому слухав свою жінку, тому я відчула з його боку неабияку прохолоду.

Другий будинок я вже збудувала собі, ну як, ми просто перебудували свою хату – зробили ширшою і вищою.

І вже коли другий син одружувався, то він невістку додому привів.

Ліля, молодша невістка, має дуже непростий характер. Вона ще до весілля сказала, щоб я їм дозволила окремий вхід зробити і щоб другий поверх їм віддала.

Таким чином, ми ніби і живемо в одному будинку, але у нас окремі господарства. Буває, що вони по кілька днів зі мною не бачаться і не говорять.

Чоловік повернувся додому за станом здоров’я, тепер багато грошей йде на ліки.

Наша помилка була в тому, що ми собі нічого не склали, все дітям віддавали. Їм завжди на щось треба було.

Я давала і раділа, що мої сини добре господарюють, їх в селі добрими господарями вважають. І чоловік тішився успіхами своїх спадкоємців, синами він дуже пишався.

От тільки зараз ми зрозуміли, що сини наші дружин своїх слухають більше, ніж батьків шанують.

Ні один, ні другий нас фінансово не підтримує. Прикро усвідомлювати, що ми виховали таких невдячних дітей.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page