fbpx
Життєві історії
Три місяці тому наша 29-річна донька повернулася до нас, звичайно, ми з чоловіком з радістю її прийняли. У Тані є своя квартира, але з нами їй жити простіше, свою квартиру вона просто закрила на ключ. Здавати її Таня не планує – шкода, квартиранти її зіпсують, та й потреби особливої ​​в цьому немає. Я не проти, щоб вона жила з нами, але всі мої знайомі кажуть, що це неправильно

– Я не з тих, хто вважає, що дорослі діти повинні неодмінно жити окремо від батьків. Не розумію, звідки це взялося, – міркує 62-річна Віра Дмитрівна. – Ми, наприклад, з чоловіком живемо разом з дочкою Тетяною. Точніше, вона з нами, незважаючи на те, що своя квартира у неї теж є. У нас у всіх чудові стосунки, і місця всім вистачає! Чому це ми повинні роз’їжджатися, якщо нам і так зручно?

Тетяні недавно виповнилося двадцять дев’ять років. Вона симпатична, активна, з легкістю робить кар’єру і дуже добре заробляє. Власна окрема квартира у Тетяни дійсно є – дісталася в спадок кілька років тому. Квартиру дівчина обставила і відремонтувала по своєму смаку, і навіть спробувала туди переїхати. Але жити одній, без мами з татом їй зовсім не сподобалося.

Три місяці тому Таня повернулася в свою кімнату в квартиру до батьків, які з радістю її прийняли. Свою квартиру вона просто закрила на ключ. Здавати її Таня не планує – шкода, квартиранти її зіпсують, та й потреби особливої ​​в цьому немає. Жити окремо дівчина теж не хоче – разом веселіше і затишніше якось.

– Тетянка дуже багато працює! – з повагою розповідає про дочку Віра Дмитрівна. – З ранку до ночі в своєму офісі, а не те так і по відрядженнях мотається. Вчора ось о пів на дванадцяту ночі додому прийшла. У такому режимі все-таки приємніше приходити в квартиру, де тебе чекають, де чисто і наготовлено, правда ж? Не потрібно вставати до плити, щось готувати, думати, що надіти на роботу завтра.

Віра Дмитрівна пере і прасує дочки одяг, чекає вечорами її та чоловіка з смачною вечерею, вислуховує і підтримує, якщо потрібно. Тетяна, зі свого боку, завжди готова допомогти, і з задоволенням спілкується з батьками. Розповідає про роботу, про друзів, про те, як пройшов день, обговорюють події і плани на вихідні, відпустку, літо.

І все добре, тільки ось деякі знайомі вже прожужжали Вірі Дмитрівні всі вуха на тему того, що дорослим дітям, мовляв, треба жити від батьків окремо.

– Ну я розумію ще, коли люди разом живуть тому, що з’їхати дорослим дітям від батьків нікуди! – раз у раз заводить цю розмову найкраща подруга Віри Дмитрівни. – Або з’їжджаються в складній фінансовій ситуації, щоб була можливість здавати одну з квартир. Але це все не ваші випадки. Навіщо ви живете разом з дочкою? Женіть її вже від себе!

– Навіщо? – знизує плечима Віра Дмитрівна. – Ми втрьох живемо прекрасно, нам приємно, комфортно і дуже подобається.

– Так? А ти ніколи не замислювалася, що все, що приємно і комфортно, зазвичай ні до чого доброго не веде? Дорослі діти повинні жити окремо від батьків! Так природою задумано, в кінці кінців. Ти робиш дочці гірше тим, що тримаєш її біля себе.

– Та хто її тримає щось? Вона сама нікуди не хоче!

– От в цьому і проблема! Це і так вже нездорово, що вона не хоче з’їжджати від батьків. І ситуація погіршується. Їй пора вже дорослішати! Їй двадцять дев’ять років, а у тебе вона досі на правах дитини. Нехай вчиться жити без батьків: доглядати за собою, готувати собі, блузки свої прасувати самостійно… Так вона і заміж не вийде ніколи, і дітей не заведе.

– Не хоче вона заміж поки. І дітей теж. Каже, рано ще, не готова.

– Ось я якраз про це! Ну яке «рано»? Ще трохи, і пізно буде! Не виросте вона у тебе під крилом, розумієш? І готувати не навчиться, і сама собі раду давати. Відправляй ти її вже в самостійне життя – для її ж блага! Пора вже!

Але Віра Дмитрівна переконана, що думка про те, що дорослі діти повинні жити окремо – нісенітниця, і більше нічого? Ще покоління тому люди часто-густо жили в одній квартирі з батьками, і нічого. І дорослішали нормально, і заміж виходили, і дітей народжували. Живуть люди, як зручно. Навпаки, їм можна тільки позаздрити – у них велика квартира і прекрасні відносини, що в наш час рідкість. І нікого нікуди не треба гнати. Прийде час і все стане на свої місця. Чи не так?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page