Я заміжня з Іваном 4 роки, живемо, як всі, але діток поки немає.
Я молодою вийшла заміж, тому вирішили, що трохи поживемо для себе, зачекаємо трохи з дітьми.
А рік тому я дізналася, що в чоловіка є інша. То був дуже складний період в моєму житті. Я тоді вже втратила довіру і віру в свого чоловіка. На душі була лише пустка і розчарування велике.
Та Іван просив вибачення у мене щодня. Пояснював, що помилився дуже, це зовсім нічого не значить для нього, що має лише до мене щирі почуття і я у нього найкраща у світі.
Я дуже вагалася, бо й подумати не могла, що таке колись станеться зі мною, мене зрозуміє лише той, хто таки пройшов мій шлях. Та втрутилися наші батьки. Мої батьки і свекри вмовили мене зберегти сім’ю, адже це найголовніше. Пояснювали, що іван свою помилку збагнув, розкаявся і щиро кохає мене.
Я пробачила, та якась частина мене дуже змінилася. Таке не просто забути.
А три місяці тому мені від моєї бабусі дісталася однокімнатна квартира у спадок. У нас свого житла не має, тому чоловік сказав, що нам варто цю квартиру продати, взяти кредит і купити двокімнатну квартиру, адже ця мала для сім’ї.
Родина теж підтримує Івана. А я сумніваюся, не знаю, чи зможу я тепер повністю довіряти цій людині. Кажуть, що якщо чоловік так вчинив раз, то вчинятиме так і далі. Іван наче змінився і добрий до мене, але я вже не можу повірити йому.
Я не знаю, як вчинити, адже навіть рідні батьки кажуть мені, щоб я слухала лише чоловіка.
Фото ілюстративне.