П’ять останніх років ми з чоловіком на всьому економили – ми не купували собі одяг, харчувалися тільки акційними продуктами і користувалися найбюджетнішою побутовою хімією. І все це заради квартири. Кілька місяців тому ми з чоловіком стали щасливими людьми: ми нарешті виплатили кредит.
Поки ми сплачували кредит, ми практично все, до копійки, несли в банк. Тому з моєї першої ж «вільної» зарплати, ми пішли в магазин і набрали всього, чого душа забажала. Але найбільше мене тішила думка – тепер можна задуматися про дитину. З роботи ми тепер поверталися в свій дім. Я перестала прокидатися від кошмарів, в яких я прострочила платіж. Джерело
До покупки квартири, чоловік допомагав своїй матері і сестрі, яка тоді ще вчилася в інституті. Коли ми тільки збиралися купувати квартиру, чоловік поговорив зі своєю мамою: – Мамо, ми з Марією будемо брати квартиру. Я не хочу платити її все життя, тому всі наші гроші будуть йти на погашення боргу. Постався з розумінням: я не зможу вам допомагати. Ти добре отримуєш, просто будь трохи економніше.
Після цього свекруха дуже образилася на мене. Вона вважала, що це я вклала в голову її сина думку про наше власне житло. Мати і сестра чоловіка щосили намагалися його відмовити: – У нас вдома багато місця, жили б далі. Це все Марія твоя: ми до неї з усією душею, а вона тебе забрала. А купиш ти квартиру? Вона тебе кине і її відбере. На мене оформлюй.
Ми з чоловіком дійсно жили у свекрухи цілих півтора місяця. Родички чоловіка чомусь вважали, що він привів в будинок не дружину, а безсловесну служницю. Зневажати яку – їх пріоритетне право.
У чоловіка в їх квартирі є частка, від свекра кожен з них успадкував по одній третині. Свекруха дуже боялася, що я змушу чоловіка продати його кімнату, і наполягала на тому, щоб чоловік їй подарував свою частку. До слова сказати, сестра чоловіка давно це зробила – подарувала частку матері. Чоловік відмовився.
Як тільки ми купили квартиру, перший час вони дзвонили і просили гроші. Зрозумівши безглуздість своїх дзвінків – чоловік був непохитний, вони зникли з нашого життя. Чотири роки від них не було ні слуху, ні духу. Не знаю, звідки вони дізналися, що ми розрахувалися з банком. Але три місяці тому до нас прийшла свекруха, для серйозної розмови. Сестра чоловіка оголосила, що чекає дитину, але незрозуміло від кого, і свекруха збиралася виставити її на вулицю.
– Я не маю наміру слухати дитячі крики, – сказала свекруха. Тому нам було запропоновано забрати сестру чоловіка до себе. Чоловік відмовився. Свекруха грюкнула дверима зі словами: – Значить твій племінник буде рости на вулиці.
Мій довірливий чоловік вирішив допомогти своїй сестрі – відписав на неї свою частку в їх квартирі, щоб у матері не було права вигнати дочку на вулицю. Наївний чоловік думав, що вирішив проблему. Не тут то було. Два тижні тому, сестра чоловіка прийшла до нас з валізами. Вона вдруге наступила на ті ж граблі: знову подарувала свою частку матері, а та її виставила.
Чоловік ледве заспокоїв сестру. І вирішив купити їй квартиру. Знову в кредит. Виглядало б це так: наша квартира дістається його сестрі, ми переїжджаємо в нову і продовжуємо злиденне життя в черговому кредиті. Я була проти. Я не вірила ні матері, ні сестрі чоловіка.
Поки чоловік збирав пакет документів для банку, я вирішила простежити за його сестрою. Вчора вона пішла в душ, залишивши телефон на столі. Я проходила повз, коли їй прийшло повідомлення. Краєм ока я зачепилася за текст: «Як успіхи з квартирою?» Я відкрила діалог і отетеріла. Сестра чоловіка листувалася зі своєю матір’ю. З розмови я зрозуміла, що це змова і ніякої дитини насправді немає. Я зробила фото і видалила останнім прийняте повідомлення.
Коли сестра чоловіка вийшла з ванни, я дала їй півгодини на збори. Вона почала волати, що я не маю права, що через мене вона втратить дитину. Я зауважила, що неможливо втратити те, чого немає. Вона пішла. Чоловік примчав додому, аж відпросившись з роботи. У нього до мене було тільки одне питання: – Чому ти її вигнала? Я показала йому фото діалогу його «чесних» родичок. У чоловіка волосся на голові дибки встало.
Я теж була ошелешена їх цинізмом: вони обманом забрали частку чоловіка в батьківській квартирі, але і цього їм було мало. Ще й нашу квартиру націлилися. І це рідні люди.
Фото ілюстративне – ru.molbuk.ua.
