Моїй матері зараз 61 рік, а батько на рік старший за неї. Тато й мама мої у шлюбі разом 40 років прожили! – розповідає мені моя колежанка 35-річна Мар’яна. – І зовсім не душа в душу, так повелося. Ніколи не розуміла, чому мама моя так трималася за цей шлюб всі ці роки. Тато мій – людина дуже непроста. Все повинно бути тільки по його і ніяк інакше, всі мають робити так, як він хоче. Ми з братом теж не особливо любили, коли тато був удома, якщо чесно. І так слухалися з братом його беззаперечно в усьому, як і мама сама..
– Зрозуміло.
– Ну ось, а три місяці тому подзвонив мені брат. Батьки розлучаються, каже, причому, з ініціативи нашої матері. Квартиру вже виставили тато з мамою на продаж, гроші поділять навпіл.
Брат мій обіцяв батькові допомогти, квартиру йому купити, ну а з матір’ю, каже, вибач, тобі доведеться щось вирішувати вже самій. Бери її до себе.
У перший момент я, звичайно, мало не впала взагалі: куди до себе? У нас двокімнатна квартира, яку ми взяли в кредит і двоє дітей. Та й чоловік у мене навряд чи погодиться на те, щоб жити разом зі своєю немолодою тещою під одним дахом. Не для того кредит платимо десятий рік, щоб в підсумку виявитися в двокімнатній квартирі вп’ятьох ще й з тещею.
Брат на подив сестри тільки розвів руками.
– Ну а що ти, каже, від мене хочеш? Не я це розлучення придумав. Вони дорослі люди, вирішили, що разом не можуть жити, захотіли розлучитися, щоб усім спокійніше було. Ми повинні їм допомогти, ми ж їх діти. І один я все тягнути теж не хочу. Хіба мало що тобі нікуди взяти маму! Ну, скажи їй нехай йде на вулицю, якщо ти не хочеш її до себе брати.
Брат Мар’яни матеріально живе набагато краще сестри. Дітей у них з дружиною немає, зате є пара міських квартир і заміський будинок. Додати батькові грошей на нормальну однокімнатну квартиру брат зміг без проблем, для нього це не було так важко, як для сестри. Тим паче розуміє, що після батька квартира залишиться йому самому.
У Мар’яни з чоловіком двокімнатна квартира взята в кредит, який вони досі ще не виплатили і двоє дітей ще малих. Обоє працюють, тому кредит платили досі без проблем, навіть з невеликим випередженням, вкладаючи туди всі річні премії та бонуси.
Але другий кредит відчутно вплинув на їх бюджет.
– Звичайно, про те, щоб маму поселити до нас, я навіть не заводила й мови! – розповідає Мар’яна. – Відносини у чоловіка з мамою непогані, але це завдяки тому, що разом не жили, напевно. І ділити нічого. Особисто я б з матір’ю свого чоловіка жити дуже не хотіла, тому, думаю, у чоловіка ті ж думки, і його можна зрозуміти.
Дізнавшись, що теща буде без житла, чоловік Мар’яни відчутно задумався.
– Треба було тоді в молодості розлучатися, і заробляти собі на житло самій! – незадоволено мовив він своїй дружині. – Або чоловіка знайшла б, пішла до нього. Чого досиділа до старості років? Щоб дочці на шию тепер сісти?
Насправді, мама Мар’яни мовчала своєму чоловікові багато років, мовчки прибирала, прала, готувала, якось виправдовувала його поганий характер. А в 61 рік раптом зрозуміла – все, вистачить, далі так тривати не може! І подала на розлучення, думала, хоч на старості років поживе спокійно.
– Я пояснила їй, у неї гроші будуть, невелика сума за половину двокімнатної квартири, – пояснює мені Мирослава. – Може, просто зняти їй квартиру в оренду? Але чоловік сказав, що це не вихід, гроші розлетяться миттю, і що далі? Треба щось купувати. А то на старості років мама буде сидти на шиї у нас.
Кредит їм схвалили на подив без проблем, кредит оформили на Мар’яну, і квартиру теж. Ніяких шлюбних договорів вона пропонувати чоловікові не стала, мамина квартира – це їхнє спільне майно. Але чоловік все одно незадоволений.
Він вважає, що батьки дружини зробили їм з дружиною багато проблем.
– Не розлучилися, коли були в силах самі вирішувати свої проблеми – значить, треба було вже й жити разом й далі! – незадоволено бурчить Мар’яни чоловік. – У них двокімнатна квартира була, могли б розійтися по різних кімнатах і не морочити нікому голову, жили б просто разом, зараз і так часи важкі. Діти б тоді не мали проблем ніяких. А тепер нам розбирайся з їхніми труднощами. Невже так можна робити?
Я не знаю, як би вчинила я. Але хіба можна звинувачувати маму, яка хотіла спокійного життя?
Фото ілюстративне.
