fbpx
Життєві історії
Третю дитину я народила майже на Новий рік. На виписці були троянди, кульки, привітання, торт. А вдома чоловік сказав, що йде від мене, що він тепер з Наталею, нашою сусідкою. Вона пішла від чоловіка, залишила дочку йому. Після цього Наталя і мій чоловік пішли на знімне житло. Ось так – мати подругу під боком. Якби повернути все назад, я б ніколи не заводила друзів сім’ї, а просто тихо б собі жила своєю родиною

Я вийшла заміж у 20 років за свого сусіда Олександра. Ми давно подобалися один одному, пізніше закохалися, зробили весілля. Після одруження я пішла в невістки, ми жили з його мамою. Жили, як і всі. Він почав працювати, я сиділа вдома, створювала затишок. З його мамою у нас були відносини не дуже. Вона занадто чіплялася по дрібницях. Але в цілому жили нормально.

Незабаром я народила сина, назвали Дмитром. Нам подобалося бути батьками. Коли синові виповнилося 7 років, народила дочку Марту. Діти нас ще більше зблизили. Олександр був дуже хорошим чоловіком.

Начебто і була любов між нами з Олександром, а іноді і думала, що ми як брат з сестрою. Ми розуміли один одного, якщо чоловік колись і затримувався, то попереджав мене, що він з друзями.

Коли не стало його матері, ми продали будинок, і купили новий в зовсім в іншому кінці міста. Відразу на решту грошей зробили ремонт під ключ (євро), купили машину, зробили міні СТО під 3-4 машини і зажили ще краще. Поруч по сусідству жила сім’я з двома синами. Точніше старший їх син приїжджав з дружиною і донькою в гості до батьків, а молодший жив з батьками – нашими сусідами.

Незабаром їх молодший син Михайло одружився з Наталею і вони стали жити з його батьками. Наталя стала мені подругою. Спочатку на вулиці спілкувалися, ходили в магазин, потім стали в гості ходити один до одного. Чоловік Наталі, Михайло відкрив свою справу (по ремонту квартир під ключ). Його справи пішли в гору, вони часто їздили відпочивати, купили свій будинок.

Ми з Наталею дуже зблизилися, ділилися секретами і порадами. Вона народила доньку Іванку. Моя дочка Марта з нею няньчилася. Ми почали виїжджати на відпочинок разом сім’ями і з ночівлею теж. Могли на вулиці сісти на лавках і розмовляти. Мій чоловік теж, міг з нами присісти і скласти нам компанію.

Ми з Наталею, бувало до ночі сидимо, говоримо, йдемо спати, і вранці знову біжимо одна до одної. Мені було 36, чоловікові – 42, синові – 16, доньці 10, і я зрозуміла, що знову чекаю дитину. А Наталі було всього 24, доньці її 4 роки, чоловікові її 30 років.

Я народила сина, назвала Валентином. Народила майже на Новий рік. На виписці були троянди, кульки, привітання, торт. А вдома чоловік сказав, що йде від мене, що він тепер з Наталею. Вона пішла від чоловіка, залишила дочку йому. Після цього Наталя і мій чоловік пішли на знімне житло.

Я не пробачила чоловіка, не пробачила і її – свою колишню подругу. Чоловік залишив дітей, вона залишила дочку. Ось так – мати подругу під боком. Мені боляче, образливо. Я не знаю, як жити далі, розумію, що вже нічого не вернеш. Якби повернути все назад, я б ніколи не заводила друзів сім’ї, а просто тихо б собі жила своєю родиною.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook