Мені сорок п’ять років, у мене майже доросла донька, я вже тричі була заміжньою. І зробила висновок, що більше не хочу. Я не збираюся псувати життя ні собі, ні іншим чоловікам. Ось мої три історії.
Перший раз я вийшла заміж дуже рано, в вісімнадцять років. Ми обоє дуже любили один одного, по молодості так буває. Але чоловік постійно пропадав на роботі, а я сумувала вдома за ним. Ми знімали квартиру, щоб не залежати від батьків. Мені було сумно, тому чоловік дозволяв мені приводити додому подруг, більшість з яких ще були незаміжніми. В якийсь момент я втратила контроль над собою і дозволила своєму другові залишитися у мене. Джерело
Не знаю, чим я тоді думала. Але в той день чоловік захворів і швидше відпросився з роботи. Такої картини він не чекав. Він мене не пробачив, не зміг. І я його розумію. Наші спільні знайомі розповідали, що він дуже мучився, страждав і навіть на якийсь час почав вживати оковиту, але до себе мене більше не підпустив. Так я вперше розлучилася в двадцять два роки. Добре, що хоч дітей не було.
Навчена гірким досвідом, вдруге я вийшла заміж в двадцять шість. Моєму чоловікові у спадок від бабусі дісталася квартира. Чоловік працював на будовах, а я влаштувалася в магазин продавцем. Грошей у нас було не багато, і саме в цей час в мені чомусь прокинулася меркантильність. Я почала нити, що ми бідно живемо, вимагала від чоловіка дорогих подарунків і гроші на шопінг, причому купувала що попало, навіть непотрібне – аби похвалитися перед подругами. Чоловік не мав грошей на всі мої забаганки, тому я змушувала його брати кредити. Він не міг мені відмовити, оскільки на той час я вже чекала дитину. Поки я сиділа в декреті, через мої примхи чоловік заліз у великі борги і кредити. Потім я дізналася, що через мене чоловік почав виносити з роботи будівельний матеріал і продавати його, щоб стримати мої меркантильні забаганки.
Через це чоловік втратив роботу. Він був дуже виснажений. Одного разу до нас приїхала його мама і не впізнала сина. Свекруха взяла на себе всі наші кредити, виплатила борги, але попросила мене піти з їхнього дому і їхнього життя. При цьому дозволила мені забирати все, що я захочу. Я тоді образилася на неї, а зараз розумію – це її син, і вона його рятує. Я тоді забрала тоді безліч шмоток, переїхала до своєї мами і потім була ошелешена – як багато у мене непотрібного ганчір’я і дрібничок, через які я втратила чоловіка.
Третій чоловік вже був такий, про якого я мріяла все життя. Не зважаючи на те, що він був дуже заможний, взяв мене заміж з дитиною і без приданого. Мені на той час вже було тридцять чотири. У чоловіка було все: гроші, квартира, машина, дача. Я навіть працювати перестала – не бачила в цьому потреби. Часто їхала закордон на моря. Я запишалися, перестала спілкуватися з колишніми подругами, думаючи, що впишуся в богемне оточення чоловіка, але мені ці люди були не цікаві. Та й вони не спішили приймати мене до свого товариства. Чоловік, як бізнесмен, весь час був на роботі, але постійно контролював мене по телефону. Я знову відчувала себе самотньою. Злість я зривала на своїй доньці, тому моя мама забрала внучку до себе.
Від того, що мені не було чим зайнятися, я почала вживати оковиту. В нетверезому стані я телефонувала своїм колишнім чоловікам і подругам, але з часом вони перестали від мене брати слухавку. Чоловік не міг витримати цього і в якийсь момент сказав, що я йому така не потрібна і що він не хоче більше зі мною жити. Він подав на розлучення.
Я повернулася до мами з донькою. Проаналізувала своє життя і була вражена тим, як я сама його зруйнувала. Я влаштувалася на роботу, почала жити звичним життям. Я нарешті зрозуміла, скільки болю принесла всім своїм чоловікам, а вони ж мене вони любили. І з кожним з них я могла б бути щасливою, якби сама все не зіпсувала. Тепер я живу для доньки. Заміж більше не хочу, хоча мені лише сорок п’ять. Я сама в усьому винна і тепер плачу за це.
Фото ілюстративне – dela-ruk.ru.
