Того зимового світлого ранку був сильний мороз. На базарі було мало людей і Наталя поверталася додому з повними торбами домашніх продуктів, продати вдалося лише молоко.
Поки їхала в старенькому сільському автобусі, жінка з таким теплом згадувала свою стареньку матусю. Мами не стало місяць тому. Бабуся Тоня хоча й старенькою була, але все намагалася допомогти своїм дітям чим могла, навіть інколи просилася доїти корівку.
Наталя бачила, що мамі вже важко, але не відмовляла їй ні в чому, бо знала, що праця – це для її неньки справжня радість. Вона весь свій вік працювала для своїх дітей та улюблених онуків.
А як не стало мами, дуже важко приходиться Наталі з чоловіком. Навіть сьогодні, коли їхала на базар, то просила сусідку посидіти біля дітей, бо Андрій теж у справах поїхав у місто. А так з онуками постійно бабуся Тоня сиділа. Наче вже й не могла багато чого сама зробити, особливо, але Наталі було спокійніше, вона знала, що діти з мамою, вона й нагодує їх і одяг подасть.
Сьогодні вночі мама снилася Наталі. Прийшла весела така, радісно посміхалася, а потім помахала рукою, жодного слова не сказавши. Наталя кликала її, бігла за нею, і підняла хустинку, яку мама залишила на траві. А коли прокинулася, то не змогла зрозуміти до чого був той сон, що б він міг в собі нести?
Без мами зараз важко приходиться. Ще й сьогодні Наталя майже нічого не продала, все везе додому назад, ще й картопля напевне померзла.
Автобус зупинився, водій допоміг знести важкі торби і Наталя, схиливши голову, побрела помаленьку додому.
Вдома вже її чекав Андрій, він раніше повернувся з міста. Напалив у плиті, в хаті пахло борщем. Андрій сказав, що його підвищили на роботі, тепер він буде начальником, і зарплату підвищили в два рази, для них це дуже солідна сума, ще й додалася премія чимала. Дістав гроші і поклав Наталі на стіл
Наталя з таким апетитом їла з дітьми смачний борщ, а на душі у неї було тепло та радісно. Тепер вона знає, що навіть там, на небі, її матуся допомагатиме їй завжди.
Фото ілюстративне.
