Того вечора до Світлани на поріг з’явилися свекри.
Світлана відкрила їм двері і мовчки пройшла на кухню.
– Світлано, ну що ти як маленька, ти ж розумієш сама він же без тебе пропаде! Ми разом впораємося, ми зможемо, ти тільки не йди! Без тебе ми не впораємося.
– Ні, я не повернуся! І дитини не залишу. Ви мені все брехали з першого дня, ви ж знали, про нього все, а мені не сказали.
Світлана тиждень як повернулася додому. Вона подала на розлучення, змінила номер і категорично відмовлялася спілкуватися з родичами поки ще її чоловіка.
Батьки її чоловіка більше години намагалися її умовити. Вони переконували, що чоловік змінюється. Говорили, що він хоча б намагається змінитися і навіть згоден лікуватися. Все заради дружини та дитини, їх дитини.
– Всього 10 місяців ви прожили і подивися яким він став!
– Яким? Останній раз він зрадив мене.
Як би важко не було, але Світлана не хотіла більше нічого чути про чоловіка. Трохи більше року минуло з дня їхнього знайомства. Встигли навіть весілля зіграти, на стільки вона була впевнена в тому, що він її половина.
Увечері вона плакала уткнувшись в подушку.
Світлана розлучилася, поїхала на заробітки подалі від будинку, так як чоловік не залишав її у спокої. Він чатував її біля будинку, просив повернутися, говорив, що змінився і буде чекати її щодня, поки вона не погодиться.
Переїзд звільнив її від проблем, повернув нормальний сон і гарний настрій.
Зараз у неї двоє дітей, вона щаслива і намагається не згадувати колишнього чоловіка.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pinterest.com
