fbpx
Життєві історії
Того вечора була у мене робоча зміна, я на касі працюю в невеличкому магазині. До мене підійшла старенька бабуся, принесла до каси молоко, чай, масло і батон. Коли я підрахувала все, то виявилося, що їй не вистачає 10 гривень. Бабуся стала думати, що їй залишити, а що взяти. Черга тим часом росла, бабуся думала, а мені так шкода стало її, і я придумала, що потрібно зробити

Я тоді працювала на касі у невеличкому супермаркеті на краю міста.

У одну мою зміну до мене підійшла бабуся. Старенька купили батон, молоко, пачку масла і пачку чаю.

Коли вона стала розраховуватися, то і неї не вистачало 10 гривень. Вона стала думати, що їй залишити на касі, а що забрати.

Я хвилину дивилася на неї, як вона відкладала то масло, то чай і мені стало шкода стареньку. Нічого з розкоші вона не купувала, все необхідне. Я тоді сказала їй, щоб вона все залишила, а я за неї заплачу тих 10 гривень. Бабуся дуже щиро мені дякувала, її очі були вологими, а руки аж тремтіли. А мені в той вечір було так приємно, що я зробила дуже добру справу і, завдяки мені, старенька бабуся буде сьогодні пити чай з молоком і їсти батон з маслом.

Наступної моєї зміни старенька, як побачила мене, то дуже зрадівши, швиденько попрямувала до мене, хоча біля моєї каси була найбільша черга. Вона купила вже кошик продуктів, там були і фрукти, і овочі і солодощі. Поки я рахувала, вона розповідала мені, що живе сама, діти не хочуть довідуватися до неї, а на одну пенсію жити непросто. А в кінці знову ми виявили, що їй не вистачає десь гривень 5. Бабуся вже їх не шукала, вона просто стояла і дивилася на мене, в очікуванні, що я знов заплачу за неї. Я мовчала, тоді бабуся стала просити мене при людях, щоб я поклала свої 5 гривень, а наступного разу вона мені їх поверне.

Мені була вже неприємна і не зрозуміла така ситуація, щиро кажучи, але не могла вже відмовити старенькій при людях і затримувати чергу, я погодилася виручити її і на цей раз.

А яким же було моє здивування, коли й наступної своєї робочої зміни побачила ту бабусю, у неї було накуплено чимало продуктів, а в руках торт.

Привітавшись і посміхнувшись мені вона викладала свої покупки. Щось там розповідала, навіть не згадуючи про тих 5 гривень. а коли стала розраховуватися, знову у неї чогось там не вистачало. Я сказала, що торт вона може залишити, тоді все якраз зійдеться. Старенька невдоволено подивилася на мене. Та я вирішила досить! Май совість бабусю! І більше їй ні копійки не збиралася давати.

А коли наступного разу вона була у нашому магазині, то навіть голову відвернула, зробила вигляд, що не помітила мене.

В той вечір мені було особливо прикро. Я їй добро зробила, а вона ще й незадоволена мною залишилася. Чи, можливо, я дійсно щось зробила не так?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – vikka.

You cannot copy content of this page