Того ранку був сильний мороз. На базарі було мало людей і Оксана поверталася додому з повними торбами, продати вдалося лише молоко.
Поки їхала в сільському автобусі Оксана згадувала свою стареньку матусю. Мами не стало місяць тому. Бабуся Ніна хоча й старенькою була, але все намагалася допомогти дітям, навіть інколи просилася доїти корівку. Оксана бачила, що мамі вже важко, але не відмовляла їй ні в чому, бо знала, що праця – це для неї радість. Вона весь вік проробила для своїх дітей та онуків.
А як не стало мами, дуже важко приходиться Оксані з чоловіком. Навіть сьогодні, коли їхала на базар, то просила сусідку посидіти біля дітей, бо Іван теж у справах поїхав у місто. А так з онуками завжди бабуся Ніна сиділа. Наче вже й не могла багато чого сама зробити, особливо, але Оксані було спокійніше, вона знала, що діти з мамою, вона й нагодує їх і одяг подасть.
Сьогодні вночі мама снилася Оксані. Прийшла весела, посміхалася, а потім помахала рукою, жодного слова не сказавши. Оксана кликала її, бігла за нею, і підняла хустинку, яку мама залишила на траві. А коли прокинулася, то не змогла зрозуміти до чого був той сон.
Без мами зараз важко приходиться. Ще й сьогодні Оксана майже нічого не продала, все везе назад, ще й картопля напевне померзла.
Автобус зупинився, водій допоміг знести важкі торби і Оксана побрела помаленьку додому.
Вдома вже її чекав Іван, він раніше повернувся з міста. Напалив у плиті, в хаті пахло борщем. Іван сказав, що його підвищили на роботі, тепер він буде начальником, і зарплату підвищили добре, додалася премія чимала.
Оксана їла з дітьми смачний борщ, а на душі у неї було тепло та радісно. Тепер вона знає, що навіть там, на небі, мама допомагатиме їй.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – uznayvse.
