Квартиру бабусі, якої вже давно немає, мама здавала. А коли я вийшла заміж, вона нас з чоловіком впустила туди жити, але без оформлення. Сказала мені: «Ти у мене одна, так що і так все тобі залишиться. А якщо надумаєш розлучатися, він ще буде ділити наше майно».
Ми дуже зраділи, що не доведеться платити за орендовану або брати кредит на квартиру. Ми з чоловіком почали жити в цій квартирі. Зробили ремонт, привели житло в порядок. Мама живе одна в двокімнатній квартирі. Батько розлучився з нею давно, а через кілька років його не стало. Того літа, коли я виходила заміж, мама купила собі будиночок в селі.
Вона все життя мріяла про дачу. Нам сказала, що будемо тепер мати свіжі овочі-фрукти з городу, а діти підуть, їм буде, де літо проводити. Мама у мене жінка діяльна, хоч і на пенсії, а сил і енергії багато. Взимку вона в місті живе, а влітку в селі. А для нас з чоловіком ця дача стала свого роду відпрацюванням трудової повинності: в п’ятницю ввечері відвези, в суботу вдень допоможи, та ще й неділю прихоплювали.
Чоловікові це не сподобалося. Сказав: «Я не хочу проводити всі літні вихідні у твоєї мами в селі. Мені легше їй грошей дати, щоб по господарству їй чужі люди допомагали». Мама образилася. Сказала, що йому добре будувати з себе багатого в чужій квартирі. Це було так. Ми жили в її квартирі. І свою купити найближчим часом не могли. Я на той момент вже чекала дитину.
Замість привітань з народженням дочки, я вислухала від мами лекцію, що вийшла заміж за ледаря, бо він коли почув, що я народила, поїхав до мене, замість того, щоб ремонтувати їй огорожу.
І далі було так само: як літо, я з дитиною одна. Чоловік допомагає на дачі. А ще варення-соління тоннами везе додому. А ми їх не їмо. Але спробуй, відмовся! Краще і взимку взяти трохи свіжого, ніж консервацію з цукром і оцтом їсти.
А цим минулого літа доньці виповнилося 3 роки. Вирішили ми поїхати у відпустку на море. Мамі це не сподобалося, тому що допомагати не буде кому. Я відповіла, щоб вона нічого не садила, нам це не треба. Мама образилася, мовляв, тільки про себе думаєте.
Але останньою краплею стали слова чоловіка: «Це була Ваша мрія, а не моя. Я не мріяв тут все літо проводити. Так що, як хочете, а більше на мене не розраховуйте, набридло. Ніякого життя немає».
«Ось як ти заговорив», – єхидно посміхнулася мама. «Якщо так, приїдете з моря, з’їжджайте з моєї квартири. Я знову туди квартирантів пущу. Невдячні ви».
Ми з’їздили, відпочили, повернулися. Шукаємо квартиру. Мені чоловік не забороняє з мамою бачитися, але сам спілкуватися з нею перестав.
Розумію, що мама сама винна, але крім нас у неї нікого немає. Але і помирити їх не можу. Тим більше вважаю, що все одно ненадовго. Адже у мами дуже складний характер.
Фото ілюстративне – mirkvartir.