fbpx
Життєві історії
Того дня я повернулася додому раніше і зрозуміла, що чоловік не один. В коридорі я побачила якесь жіноче взуття, а на тумбочці була шуба

В той день я не йшла, а просто на крилах летіла додому, щоб повідомити своєму чоловікові радісну новину. Коли відкрила вхідні двері в нашу квартиру, одразу помітила, що чоловік вдома не сам. У коридорі були чужі жіночі речі. Я все зрозуміла, але влаштовувати якусь суперечку не збиралася.

Я сама росла без тата. Коли мені тільки виповнилося 5 років, він залишив нас і просто пішов з дому. Мама виховувала мене самотужки. Вона дуже багато працювала і оберігала мене від всіх негараздів. Про тата ніколи і слова поганого не мовила мені. Казала, що вони просто перестали один одного розуміти. Я вже потім, коли виросла, довідалася, що тато залишив нас заради іншої.

Щоб якось полегшити мамі життя і віддячити їй за любов і турботу, я старанно навчалася і без проблем вступила до хорошого університету на державну форму. Саме там я і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Олег був надзвичайно красивим і до того ж чуйним та добрим. Мама була просто в захваті від мого хлопця і безмірно раділа моєму щастю.

Дуже скоро ми одружилися. В Олега була власна невеличка квартира, разом ми стали відкладати кошти і потроху робити ремонт. Хотілося все облаштувати так як потрібно і створити затишок у нашому сімейному гніздечку, адже я так мріяла про щасливу сім’ю.

Жили ми добре. Ніколи не сперечалися, все обговорювали і спільно приймали рішення. Єдине що у нас не було діток і це засмучувало нас обох.

Я постійно лише й думала про це. Ми віддалилися. Олег все частіше затримувався на роботі, до нього часто стала телефонувати колежанка, вони часто спілкувалися з нею по телефону навіть ввечері. Я розуміла, що сама в усьому винна і треба якось рятувати сім’ю.

Одного дня на роботі мені стало не дуже добре. Цілий день відчувала якусь втому і слабкість. Спершу подумала, що занедужала. Але все, насправді, склалося, як найкраще, я пішла в аптеку і дізналася, що чекаю дитину.

В той день не йшла, а просто летіла додому, щоб повідомити своєму Олегові радісну новину. Коли відкрила вхідні двері, одразу помітила, що чоловік вдома не один, у нас є ще хтось, про неї я вже здогадувалася. У коридорі були чужі жіночі речі. Я все зрозуміла, але влаштовувати суперечку не збиралася.

Олег сам почув, що відкрилися вхідні двері і вийшов у коридор. Такої реакції він точно не чекав.

– Олеже, а чому ж ти не попередив, що у нас будуть гості? Вдома ж у нас нічого немає. Зараз я швиденько збігаю за тортом, а ти роби чай, – з цими словами я вийшла з дому і справді пішла за тортом.

Коли повернулася, у коридорі уже не було ніяких чужих речей. Чоловік чекав мене на кухні з чашкою чаю в руках. Він мовчки поставив чашки на стіл, а потім підійшов до мене і сказав, що дуже цінує мене і має щирі почуття. Скільки ми так стояли я не знаю, але точно знаю лише одне: чоловік щиро кохає мене так само, як і я його.

Того дня я таки повідомила Олегові, що чекаю дитину. Його радості не було меж. Він кружляв мене на руках і сам мало не літав від щастя. Ввечері ми пили чай, смакували торт і гадали, хто у нас народиться.

Можливо комусь мій вчинок покажеться проявом слабкості та нерозумності, але для мене – це останній шанс зберегти нашу родину щасливою і батька для нашої майбутньої дитини.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page