– А цього разу ми йдемо з чоловіком, як на зло, в самому не дуже гарному вигляді, – розповідає 35-річна Леся. – Він пакети з гіпермаркету несе з молоком і гречкою, три в одній руці, два в інший, я дитину за руку веду. Йдемо, через калюжі перестрибуємо. Раптом зупиняється перед нами новий шикарний Лексус, двері відкриваються, а там – Сашко Зінченко. Оце так зустріч, каже, привіт, а я дивлюся – ви, чи ні? Може, вас підвезти?
У Лесі і її чоловіка Дмитра – звичайнісінька собі середньостатистична сім’я. Живуть як всі, виховують дитину, дочку шести років, працюють на п’ятиденці з дев’ятої години ранку до шостої години вечора. У матеріальному плані зірок особливо з неба не хапають, заробляють не багат, звісноо, але самі себе забезпечують, на життя вистачає, ні в кого допомоги не просять. У них теж є машина, за яку вони платять кредит – правда, далеко не новий Лексус, набагато скромніше, автомобіль вони купували старенький. І чому вони пішли в цей раз за продуктами пішки? Так якось вийшло.
– І хто там в Лексусі – знайомий якийсь, чи що?
– Ну так, друг дитинства мого чоловіка Дмитра і колишній однокласник. Як тільки ми з Дмитром одружилися, через нього мало не розлучилися. Цей самий Сашко запропонував моєму Дмитрові вкласти чималу суму в спільний бізнес. Грошей у нас тоді, звичайно, не було, але зате була квартира, яку нам подарували батьки.
– Так, звісно, я пам’ятаю, ти розповідала мені про це не раз – батьки склалися і купили на весілля квартиру.
– Ну ось! Дмитро мій перейнявся їдеєю свого хорошого друга, та не на жарт. Став навіть щодо кредиту дізнаватися, по банках ходив тоді і по юристах. Звичайно, в банку його на сміх підняли – вчорашній студент з зарплатою мізерною, на той час, просить таку велику суму грошей в борг. Кредит йому не дали, і це було цілком очікувано та прогнозовано. І він прийшов до мене – давай, мовляв, продамо нашу з тобою квартиру!
– Нічого собі! А жити де пропонував тобі Дмитро?
– А пропонував взяти квартиру в оренду для нас. Кілька років, каже, поживемо, поки бізнес наш спільний розкрутиться і почне приносити хороший дохід, а потім відразу трикімнатну велику квартиру в центрі столиці купимо. Природно, я була категорично проти такої ідеї свого чоловіка і його друга, а як ти думаєш? Мало того, що це просто нерозумно – продати єдину квартиру, адже це все, що у нас було, наш дах над головою, так ще і як батькам після такого в очі дивитися? Вони люди небагаті, останні гроші вклали в це житло, пів життя працювали, щоб купити цю квартиру. Загалом, я зробила все, що могла: сховала документи, підключила всіх – і моїх батьків, і його, щоб відмовляли мого чоловіка від цієї нерозумної, на мій погляд, ідеї.
– Зрозуміло.
– Тиждень, здається, ми ще сперечалися всі, потім Дмитро трохи заспокоївся, викинув цю ідею з голови. Стали жити як і раніше. І про свого друга Сашка чоловік ніколи більше ні слова не говорив. А я й не питала, звичайно. А тут ось цей друг власною персоною. На новій машині, яка більша за нашу квартири коштує, в дорогому кашеміровому пальто. Чоловік аж на лиці змінився, як його побачив. Звичайно, ні в якій Лексус ми не сіли. Відчуваю, Дмитро почуває себе не дуже комфортно, замовк.
За словами Лесі, в такому мовчанні вони з пакетами дійшли до будинку, де Леся стала розпитувати у свого чоловіка – що, врешті-решт, відбувається?
І Дмитро став розповідати, що знав.
Виявляється, він всі ці роки пильно спостерігав за Сашком в соцмережах. Тоді, десять років тому, його друг знайшов інших партнерів, реалізував-таки свої ідеї. Бізнес процвітає його й досі і стрімко йде в гору, Сашко його вже розширив, зараз буквально купається в грошах, набрав вже квартир і машин, не вилазить із закордонних поїздок.
– І ми зараз теж могли б жити так само! – заявив чоловік здивованій такій новині Лесі. – Якби ти не вперлася тоді і родичів усіх не скликала до нас додому. Жили б нормально, а не переходили з хліба на квас.
Слово за слово – домовилися до того, що Дмитро взагалі вважає життя з Лесею великою помилкою в своєму житті. Вона ніколи в нього не вірила, не давала розвернутися, розправити крила, завжди все критикувала на самому початку. Якби не Леся – Дмитро б зараз купався в грошах. Але шанс безповоротно втрачено, і тепер залишається тільки все життя шкодувати і рахувати якісь копійки.
Уже тиждень Дмитро з Лесею не розмовляє. Мовчки приходить, мовчки йде, на всі питання дружини просто відмовчується або відповідає коротко, без особливого на те бажання. Так він давно не поводив себе.
– Ось скажи, я дійсно винна в тому, що так склалося наше життя? – запитує Леся. – Що відмовила тоді чоловіка? Не дала Дмитрові реалізуватися? Всі проблеми в нашій сім’ї через мене?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – 5koleso.
