Моя двоюрідна сестра Леся дуже хотіла стати хресною мамою для нашого сина. І дуже образилася, коли ми цю відповідальну роль запропонували нашим добрим друзям. Нашими кумами стали Віра і Павло, живуть вони в столиці і є доволі забезпеченими людьми. Приїжджають до нас рідко. Дитині завжди привозять подарунки.
Ми добре спілкуємося. Коли запитують, що привезти в подарунок, дорогих речей ми не замовляємо. Але з пустими руками вони ніколи до дитини не приходять.
Але моя сестра Леся їх відверто недолюблює, щоразу після їхнього візиту дзвонить і питає потім: «Ну що вам там куми ваші привезли? А що за речі? А країна-виробник яка? Дорого? Як ви не знаєте цін? Уже б в інтернеті знайшли і подивилися. Кому-кому, а їм дешеві речі дарувати не личить».
Цього року в вересні у сина був день народження. Наші хресні батьки зателефонували і вибачилися, що вони не приїдуть, у них якісь важливі справи. Ми з розумінням поставилися до ситуації, вони люди зайняті, та й відстань між нашими містами чимала. Проте в самий день народження хресні скинули на мою карточку по дві тисячі гривень кожний і попросили, щоб я сама купила від них подарунок своєму сину.
А після дня народження нам зателефонувала родичка, Леся, нібито просто так, а потім почала питати: «А що ж в цьому році ви з подарунками пролетіли?».
Я не зрозуміла, перепитала. А вона і каже: «Ну куми ж ваші не приїжджали, значить і подарунків немає?».
Ну що за люди, а? Це ж треба, вона телефонує, щоб дізнатися, що хресні подарували моїй дитині, при тому сама навіть не пам’ятає, коли у цієї дитини день народження. Їй байдуже до нас, головне дізнатися про подарунки.
А коли одного разу Леся була у нас в гостях, коли приїжджали хресні і бачила, що вони привезли дитині теплі речі на осінь, не стрималася і шепотіла мені в той же день: «Ой ну до осені виросте і речі малі будуть. Ти краще етикетки не зрізай, а продай ці речі. Вони точно дорогі. Дивись, на етикетці пише – Італія…».
Нічого продавати я не збиралася, і всі ці речі на осінь нашому синові були якраз. До чого була ця її безглузда порада? Або натяк щоб їй все віддати, у неї син приблизно того ж віку, що наш.
Самі на день народження дитині принесли книжку і олівці, а чужі подарунки обговорюють. Просто Леся нам так і не пробачила того, що ми не запропонували їй стати хресною для нашого сина.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
