Рік тому я сама написала заяву на звільнення і пішла на пенсію. Мої син і дочка дорослі, давно живуть окремо. Живу я у двокімнатній квартирі, яку чоловік залишив мені за заповітом.
Оксана, моя донька, з чоловіком брали в свій час квартиру в кредит. Свати допомогли теж. Доньці 35, онуці 7 років, вона вже школярка. Поки в садок ходила, щодня з нею бачились. Я її з вечора до себе забирала, Оксана згодом приїжджала за донькою. Зараз школа, тому мені її приблизно раз на місяць привозять. Я й цьому рада.
Із сином зовсім інша історія. Житла свого Іван немає, як і його дружина, Світлана. Синові вже 38 років, майже 40. Саме той вік, коли більшість чоловіків більш-менш міцно стоять на ногах.
Одружився син 5 років тому. Раніше квартиру винаймав, ближче до роботи. З дружиною вони зняли вони двокімнатну, десь дешевшу. Дітей своїх у нього немає, у Світлани дві доньки від першого шлюбу. Татом його називають, люблять дуже.
Про квартиру в кредит в їхній сім’ї не йдеться, щоб потім, в випадку розлучення, її не ділити. Хоча мені відомо, що у невістки є гроші на перший внесок, брати житло вона не хоче.
Вони просилися до мене жити, але я їм відмовила. Запитувала, чому іпотеку не візьмуть. Вона чесно відповіла, поділилася побоюваннями щодо розлучення. Я добре ставлюся до її доньок, намагаюся не обділяти. Але жити з двома дівчатками в одній кімнаті, не знаю чи зможу.
Отримавши відмову, Іван з Світланою стали рідше мене відвідувати. А віднедавна знову зачастили. От, буквально в неділю були. Світлана попросила дати їй сфотографувати план моєї квартири.
-Зрозуміло, я запитала – навіщо? Вона посміхнулася і відповіла: «На ремонт збирати будемо, треба кошторис скласти». Я покликала Івана на розмову. Він м’явся, але невістка йому допомогла. Він мені навіть у вічі не дивився, коли заговорив про те, що Оксана має житло, тому моя квартира йому повинна залишитися. Ось вони з Світланою і приміряються, скільки їм потрібно буде коштів на переробку мого ремонту.
Сина я уважно вислухала, а потім знову порадила їм задуматися про іпотеку. Це не подіяло, тому що весь останній рік походи різних майстрів до мене не припинялися: приходили замірники натяжних стель. Іван з Світланою вирішили одразу зробити стелі, щоб «на потім» залишилося менше роботи. Були із страхової компанії, напливу юристів та нотаріусів не було числа.
Тоді я все розповіла доньці. Оксана відразу зателефонувала братові і попросила припинити набіги до мене. Пояснила, що від своєї частки в квартирі вона не відмовиться, так що спадкоємців буде двоє. Але буде це років через сто, так що нехай вони беруть житло в кредит і відстануть від мене.
Син з невісткою таки взяли іпотеку, але відтоді зі мною не спілкуються. Ну що ж, їхнє право. Я вважаю, що ображатися нема на що зовсім.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
